Сторінка психолога

Світлина від Чай з лимоном.
Світлина від Чай з лимоном.

Світлина від Затишок.
Світлина від Чай з лимоном.

Світлина від Чай з лимоном.





Світлина від Чай з лимоном.

Світлина від Чай з лимоном.

Світлина від Чай з лимоном.

Світлина від Затишок.

Світлина від Затишок.



https://drive.google.com/file/d/1oRfBkD
qLuAAd8HgiHJjVtHGefsDJMCvm/view - Мультфільм від МОЗу для дітей про вірус

ПАНДЕМІЯ. КАРАНТИН. СТРАХИ
Рекомендації_психолога
Якщо ваша дитина довгий час дивиться новини, грається біля включеного телевізора або чує тривожні розмови дорослих, вона може почати боятися! Це може виявлятися не тільки прямо, а і у порушеннях сну, енурезі тощо.
Як дотримуватися психологічної гігієни в спілкуванні з дітьми на тему пандемії, щоб зберегти психічне здоров'я дітей на період до і після карантину.
Що робити дорослим?
* Визнати свій страх (навіть якщо ви не боїтеся зараження, вас можуть налякати зміни в суспільстві),
* Приймати (не заперечувати) страх дитини: "ти боїшся / тобі страшно", "боятися - це нормально", "страх допомагає бути обережним",
* Говорити, що згуртованість допоможе впоратися з будь-якими труднощами,
* Не робити тему пандемії головною і основною, про яку зараз живе вся сім'я,
* Зменшити інформаційне занурення дитини в новинні зведення (при дитині не варто переглядати новини на всіх каналах, зачитувати кожен пост зі стрічки, емоційно обговорювати вжиті заходи в державі),
* Збільшити знання про вірус і про запобіжні заходи (благо, вже є ілюстрована інформація для дітей),
* Інструктувати дитину, що їй потрібно зробити у разі, якщо з батьками щось станеться і вона не зможе самостійно викликати швидку допомогу (на який номер зателефонувати, яку адресу назвати, які дані про батьків дати, як описати стан батьків і т.д .). На цю тему можна написати / намалювати пам'ятку для дитини і повісити на видне місце,
* Якщо дитина перебуває поруч з сильно панікуючим дорослим, пояснити дитині, що є такий тип людей, який не може впоратися зі своїм страхом. І ці люди не погані і не хороші, вони так обирають. А ви будете з ним "обирати життя",
* Незважаючи на вік, нехай дитина багато грає. Грайте і ви з нею (якщо у вас є таке бажання). У грі дитяча психіка краще і швидше опрацьовує несвідомі страхи,
* Разом з дитиною (бажано, на ніч) придумуйте різні історії, казки, де в кінці перемагає добро, розсудливість і здоров'я ... психічне і фізичне :)
Бережіть фізичне і психічне здоров'я своє і своїх близьких!
За матеріалами сайту "Дитячий психолог".



Світлина від Чай з лимоном.




ЩО РОБИТИ, ЩОБ ДОПОМОГТИ СОБІ ПЕРЕЖИТИ ПАНІКУ?
Ось кілька порад:
1. Під час епідемії дотримуйтесь рекомендацій ВООЗ.
Знання про те, як правильно поводитися у критичній ситуації, знижує тривогу.
2. Намагайтеся не блокувати свої почуття.
Боятися – нормально, відчувати безсилля, сумувати – теж.
"Відключити почуття" означає перестати бути в контакті з собою. А це значить, рано чи пізно почуття дадуть про себе знати, тільки їхня сила може стати деструктивною.
Легалізація негативних емоцій знижує напругу, психіка перестає "викручуватися" від необхідності постійно тримати почуття під замком.
3. Що робити, якщо тривога зашкалює?
Поглинаючи велику кількість інформації, ми піддаємося так званій соціальній тривозі.
Завдяки інтернету і соцмережам, події, що відбуваються на іншому кінці планети, сприймаються так, ніби вони відбуваються у нас вдома. Така розмитість кордонів посилює занепокоєння і почуття незахищеності.
Справитися з ними допоможе елементарна інформаційна гігієна. Намагайтеся обмежити кількість інформації, яку ви споживаєте, зменшіть кількість часу, проведеного за читанням новин і в соцмережах.
Оберіть ті джерела інформації, яким довіряєте, і відправте у бан тих, хто розганяє паніку.
4. Знаходьте час тільки для себе і наповнюйте себе ресурсом.
Цей пункт особливо важливий для батьків, які перебувають на карантині з маленькими дітьми.
Турбота про тих, хто від нас залежить – складна фізична і емоційна робота, яка вимагає багато ресурсів. Якщо їх не поповнювати, ваш сосуд швидко вичерпається, і ви відчуєте емоційне вигорання.
Створіть свій власний щоденний ритуал – займіться тим, що приносить вам задоволення. Спорт, будь-які види творчості, прогулянки, просто відпочинок підійдуть.
Головне – щоб у цей час вас ніхто не чіпав і ви могли розслабитися на самоті.
5. Сон (мій улюблений пункт :) Фізичні навантаження (так-так!). Регулярна здорова їжа. Задоволення.
Всі ці речі здаються банальними, але допомагають справлятися навіть з сильними стресами.
Недостатній сон і погана його якість – один з головних супутників депресії. А безперервний (бажано не менше 8 годинний) сон піднімає настрій, зміцнює пам'ять і знижує больові відчуття.
Автор популярної книги "У пастці депресії" Алекс Корб пояснює, як під впливом сильного або тривалого стресу порушується робота мозку і формується "спадна спіраль" депресії.
"Зменшити ефект стрес-факторів можна по-різному: фізичною активністю, прийняттям рішень, поліпшенням гігієни сну, споживанням екологічно чистих продуктів, проявом почуття подяки по відношенню до оточуючих і розвитком соціальних зв'язків", – зазначає він.
Рекомендую прочитати цю книгу повністю, в ній багато корисних порад про те, як впоратися з депресивними і тривожними станами.
До речі, додатковий час для читання і навчання може стати непоганим бонусом під час карантину.
Анна Григораш, журналіст, психолог, спеціально для УП.Життя


Як впоратися із тривогою?
Поради психолога та психотерапевта


Inspired  поспілкувався із психологом Кирилом Зіньковим та психологинею і психотерапевткою Анастасією Осадчею на тему тривоги: як опанувати себе, коли є привід турбуватися про майбутнє. 
Кирил Зіньков
психолог
Треба чітко розмежувати страх, коли є об’єкт, що спричиняє його,  і тривогу, коли є неусвідомлені внутрішні реакції на загрозу. Перш усього, той хто хоче впоратися з тривогою, має усвідомити від чого виникає страх.
Варто пам’ятати, що тривожні переживання пов’язані із трьома факторами − зовнішнім фактором, внутрішнім (фізичним) та психологічним.
Щодо зовнішнього: конкретно в нинішній ситуації ми маємо купу інформації, яка спричиняє такий страх, а відтак − тривожність. Тому очевидним рішенням є мінімізувати доступ до такої інформації. Або ретельно фільтрувати її. У випадку надмірної тривожності, можна взагалі відключитися від цієї повістки і не слідкувати, все одно надважливі питання ви не пропустите, вони дійдуть до вас, оскільки всі ми живемо не в ізольованій печері, а в умовах поінформованого суспільства, яке оточує вас усюди.
Щодо внутрішнього (тілесного) фактору: якщо людина глобально переймається і не може опанувати себе, варто звернути увагу на власне дихання. Глибоко вдихати і видихати, поступово привести у спокій цей процес, якщо є навички медитації − вони стануть у нагоді. Через розуміння, що ви здатні контролювати власне дихання, прийде розуміння, що ви можете контролювати себе, треба усвідомити себе тут і зараз.
Треба чітко розуміти, що саме ви боїтеся, дати відповідь, що найгірше може статися. Суто на раціональному рівні роз’яснити все собі. Тому що незнання, що конкретно вас тривожить, призводить до так званої «ментальної гумки»
Сфокусуйтеся на собі, тому що в нинішній ситуації, ефективно вплинути ви зможете тільки на себе. Як працює тривога? Відбувається викид адреналіну і людина активізується, у неї виникає умовна готовність бігти чи нападати. Якщо є така інтенсивна напруга, розслабитися неможливо. Відповідно, для того, щоб розслабитися, треба ще більше напружитися: напружити м’язи рук, спини, плечей, обличчя. Довести цю напругу до межі, для того, щоб організм сам був вимушений розслабитися, оскільки він фізично не може бути в постійній граничній напрузі. Ваші м’язи розслабляться від неможливості бути і далі напруженими. Це вже полегшить задачу опановування себе.
Щодо психологічного фактору: тут працювати потрібно індивідуально, але якщо говорити про загально важливі речі, то спробуйте увімкнути критичне мислення. Треба розуміти в якому контексті ми отримуємо таку інформацію: в умовах політичної гонки, інформаційної війни і триваючого протягом 4 років конфлікту. Треба чітко розуміти, що саме ви боїтеся, дати відповідь, що найгірше може статися, тобто максимально відповісти на всі внутрішні питання. Суто на раціональному рівні роз’яснити все собі. Тому що незнання, що конкретно вас тривожить, призводить до так званої «ментальної гумки» − ви постійно пережовуєте ці емоції, замість того щоб максимально їх собі роз’яснити.
Якщо в тривожному стані ви звертаєтесь до шкідливих звичок − викурюєте півпачки цигарок за день, налягаєте на спиртне − це індикатор того, що тривога лише зростає. Тому якщо така поведінка є, зверніть увагу на психологічну гігієну, обмежте собі доступ до тривожної інформації. Це не означає заперечення дійсності, це лише збереження власного спокою. Якщо є можливість − зверніться до спеціаліста, вам нададуть допомогу. Не вживайте якісь заспокійливі самостійно, краще спершу почути від лікаря що вони вам дійсно потрібні.
Відчувати страх − цілком природно. Але сьогодні, як і щодня, вас оточує безліч загроз, і ви фізично не зможете на всі реагувати, вас просто не вистачить. На те, на що ви здатні вплинути (на себе) − впливайте, те що не в ваших силах − відпускайте.


Анастасія Осадча
лікарка-психологиня, психотерапевтка
Пастернак колись сказав : «Я знав двох закоханих, які жили в Петрограді в дні революції і не помітили її». Ця цитата як ніщо інше показує наскільки суб’єктивною є наша тривога, і наскільки інфікований характер вона має.
Треба пам’ятати, тривога − це засіб маніпулювання, оскільки у нас триває гібридна війна. Сама по собі тривога є еволюційно необхідним і виправданим механізмом. Є поняття базової та ситуативної тривоги. Базова тривога закладається на першому році життя, вона дає можливість виживати − наприклад, не обійматися зі зміями, не бігати по трасі. Ситуативна тривога активізується в певній ситуації, наприклад, перед іспитом.
Нинішня ситуація в країні, на мою думку, апелює до базових інстинктів виживання. Тривога, на відміну від страху, безпредметна. Її не можна конкретно позначити. Є предмет через який ми відчуваємо тривогу − ймовірність введення воєнного стану. Але якщо запитати людину в стані тривоги: «що це означає?», то відповіді на це питання, скоріш за все, не буде. Тривога − це завжди про майбутнє де багато невизначеності. Відповідно, щоб знизити рівень тривоги, треба впливати на фактор невизначеності, тобто вносити ясність.
Задавайте собі конкретні питання: За що я боюсь? Що я з цим можу зробити?
Наприклад, в 2014 році впоратися із тривогою мені допомогла «тривожна валіза» − моя валіза з базовими особистими речами, харчовими запасами, документами, медикаментами, ліхтариком. Загалом дуже лаконічна валізка, яка, тим не менше, втішала мене своєю присутністю. В найбільш тривожні моменти я йшла до гардеробу, дивилася на неї і мені ставало трошки спокійніше. Я сама для себе створила ситуацію, в якій було відчуття контролю.
Скупити всю гречку в магазині − це не про контроль, ви лише множите свою тривожність. Продумайте варіанти власних дій у випадку найгіршого, підготуйтеся емоційно. Тривога заростатиме, але в якийсь момент це припиниться, мозку стане не цікаво, бо в цю гру йому вже не підігрують. Якщо свідомо для себе проговорити найстрашніше, тривозі в певний момент не буде куди рости, вона дійде до свого піку. Якщо людина з піком справляється, то тривожність йде на спад.
Якщо людина ловить себе на відчутті тривоги, важливо повернути себе в стан «тут і тепер». Перші кроки − поновити контакт із власним тілом. Не забувайте слідкувати за диханням, не блокуйте при цьому власні плечі і живіт, це важливо.
Зробіть собі теплий солодкий напій, наприклад, чай. Чому саме його? Це повернення до дитячого позитивного досвіду, коли ви споживали материнське молоко − солодкувате і тепле. Грійте руки, щоб повернути тактильні відчуття, звертайте увагу на те, як тепла чашка торкається руки, концентруйтеся на цьому.  
Кризові психологи під час надзвичайних подій саме так і працюють − на поновлення контакту з тілом. В американських фільмах ви певно не раз бачили як постраждалі сидять закутані в пледи із чашками чаю. Це не просто так, це обумовлено тим, що плед, маючи певну вагу, лягає на плечі і дає тактильне відчуття, тобто повертає границі тіла. Для такого ж ефекту важливо обійматися з близькими людьми.
Не варто себе накручувати, навіювання дуже сильно працює, на цьому побудований маркетинг, як на рівні брендів, так і на рівні гібридної війни.
Не намагайтеся «заговорити» цей стан − не включайтеся активно в пусті балачки з друзями та колегами, щоб відволіктися. Такі розмови мають короткотривалий ефект, тривога нікуди не дінеться, і пізніше може «вистрілити в іншій формі.
Багато хто хоче втекти від тривоги за допомогою алкоголю. Він дійсно на деякий час блокує тривожність, але потім відбувається ефект рикошету − після того, які дія алкоголю минає, відчуття тривоги накриває ще сильніше.
Корисно мати ритуали спокійного життя і підтримувати їх в тривожні періоди. Це може бути звичка приділити 5 хвилин ранковій каві, почитати книжку дитині перед сном, пройтися три зупинки пішки − це мають бути якісь звичні речі, які дають нам відчуття стабільності, «заземляють».
Не варто себе накручувати, навіювання дуже сильно працює, на цьому побудований маркетинг, як на рівні брендів, так і на рівні гібридної війни. Вранці я не знала про те, що є ймовірність введення воєнного стану, я просто відкрила стрічку і через пости відчула тривогу. На той момент, я не була активно включена в цю тему, це була не моя власна тривога, це навіяна тривога через стрічку Facebook. Треба цікавитися що відбувається, розбиратися і складати власну картину подій. Для людей з високою тривожністю є сенс знайти кілька надійних джерел і саме на них шукати потрібну інформацію, а не гортати стрічку соціальних мереж.

Тривога і панічні атаки самі по собі не несуть загрози, хоч і посилюється відчуття, що може статися щось страшне. Але це абсолютно суб’єктивне переживання, воно вас не вб’є. Наприклад, при тривозі пришвидшується серцебиття − це нормальна реакція організму, не варто боятися за своє серце. Від приступу тривоги чи панічних атак ще жодна людина не померла і не збожеволіла. Навіть якщо дуже щиро в цей момент так здається.

Навчання вдома:

практичні поради для батьків від психологині Світлани Ройз

Як у період тривог заспокоїти своїх дітей, а також зробити так, щоб удома вони не закинули навчання і водночас не відчували себе напружено? Про це розповіла сімейна і дитяча психологиня Світлана Ройз.

ЗАГАЛЬНІ ТЕЗИ

1. Зараз діти, так само як і ми, перебувають у напрузі. Вони відчувають загальну тривогу від невизначеності, від напруги батьків, від зміни звичного режиму та обмежень. До цього додаються хвилювання про ДПА/ЗНО – поки немає розуміння щодо цього питання, від цього напруга посилюється. Тобто, зараз діти, особливо старші, потребують батьківської підтримки, вони очікують від батьків психологічної допомоги.

2. Ідеально, якщо батьки намагаються бути в контакті зі станом дитини і її почуттями, чесно говорять про те, що з нами відбувається. Треба просто сказати: “Якби мені зараз було потрібно вчитися вдома, я би, мабуть, на все забив. Мені самому складно зараз зібрати себе в купу. Давай допоможемо одне одному – наприклад, разом складемо розклад на день. Я потребую твоєї допомоги”.

3. Ми маємо розуміти, що перші два тижні – це період адаптації, коли ми тільки напрацьовуємо новий життєвий досвід. У когось – два, у когось – два з половиною. Це індивідуально. Взагалі, “по-хорошому”, на адаптацію дається до двох місяців, тобто два тижні – це фантастично швидко. Тому зараз ми маємо бути дуже терплячими і обережними до себе і своїх дітей.

4. Треба просто робити вдих та видих і нагадувати собі: “Я не вчитель”.

Основа техніки безпеки для батьків: нам потрібно пам’ятати, що ми НЕ вчителі для наших дітей, у нас немає потрібних професійних навичок, ми не вміємо пояснювати предмети і, найголовніше (власне, чому батькам не можна навчати своїх дітей) – ми дуже емоційно залучаємось. Якщо дитина щось не розуміє, ми не можемо впоратись зі своїми емоціями: нам здається, що ми дурні, наша дитина дурна і таке інше. А дитина може просто не сприймати нас у ролі вчителя – і це нормально.

ПРАКТИЧНІ ПОРАДИ

1. День не має перетворюватись на суцільне виконання домашніх завдань. Школа – це не все життя дитини, особливо зараз. Діти і без того відчувають себе незрозуміло за що покараними, і нам важливо, аби школа не асоціювалась із додатковим покаранням.

2. У дитини, яка вчиться вдома, має бути окрема територія. Навіть якщо в неї немає своєї кімнати, можна символічно позначити невелику частину мотузкою на підлозі, зробити парканчик з іграшок або коробок – що завгодно.

Ми всі зараз змушені жити і працювати разом на невеличкій території, і це час перегляду кордонів кожної людини – неважливо, великої чи маленької – і поваги до цих кордонів. Це час, коли батьки вчаться стукати, перш ніж увійти в кімнату підлітка, якщо вони не робили цього раніше. Час, коли дитина вчиться не підходити без нагальної потреби до мами, яка працює з дому.

3. Треба слідкувати, щоб дитина будь-якого віку робила перерви – і краще, якщо ми зупинимо її трохи раніше, ніж вона втомиться. Маленькі втомлюються за 10-15 хвилин, підлітки – десь за півгодини.

4. Відчиняйте вікна, провітрюйте, дбайте про свіже повітря під час навчання дитини. У мозку є структури, що відповідають за відчуття безпеки – у разі нестачі свіжого повітря ці показники зменшуються. Якщо дитина перебуває в задусі, у неї знижується активність, вона втомлюється, закатує істерики. Чим менше повітря, тим гірші результати навчання.

5. Часто, коли дитина бачить велику кількість завдань (більше 8), у неї природно починається паніка і їй легше взагалі закрити щоденник або месенджер. Наше завдання – допомогти структурувати підхід до навчання. Буквально скласти з дитиною план: ти починаєш робити оце, потім – це.

Також – розбивати велике завдання на маленькі частини. Це стосується всіх дітей. Загалом старші школярі вже вміють це робити самостійно, але якщо дитина у стані тривоги – розфокусована, погляд відсторонений, відсутній, або дитина хапається то за одне, то за інше – їй треба допомогти.
Світлина від Затишок.

6. Часто дитина перед вибором: з якого завдання почати – з простого чи складного? Це залежить від того, як ваша дитина “вступає в діяльність”. Щоб це зрозуміти, треба поспостерігати: як дитина прокидається?

Є діти, які швидко встають, умиваються і починають усе робити. Коли така дитина їсть, вона спочатку з’їдає всі найсмачніші шматки і залишає несмачні наостанок. У такому ж режимі вона “вмикається” в усе нове. Тобто дуже швидко “входить” в урок – але й швидко втомлюється. Вона швидко здає контрольну роботу – але не факт, що там не буде помилок. Про таких дітей кажуть, що вони все схоплюють миттєво, але не зрозуміло, наскільки довго будуть це пам’ятати. Таким дітям треба складне давати на початку. І робити зарядку після уроку.

Натомість, є діти іншого типу – які довше розганяються. Вони “вмикаються” не так швидко – але довше йдуть. Ці діти переважно встають поволі, не з першого разу, зазвичай спочатку з’їдають несмачне, а смачні шматочки залишають наостанок. Таким дітям треба на розгін давати легкші завдання, а складні – потім. Їм навіть можна ставити під час навчання енергійну музику – якщо музика їх не відволікає. Або робити перед уроком зарядку.

7. Коли ми хочемо дитину в щось швидко залучити – наприклад, у навчання – ми маємо пам’ятати, що в неї, як у кожної людини, є інерція. Коли маленька дитина грається, а їй треба сідати за уроки – тут допоможе обумовлений час або дзвоник будильника, який кличе до навчання. Або ми говоримо: “За 10 хвилин сідаємо за уроки”. Так ми виявляємо повагу до своєї дитини як до людини. Зрозуміло, що це складно, адже багато батьків сьогодні також живуть у режимі дефіциту сил. Найлегший спосіб зекономити сили – примус. Але це програшний спосіб.


У початковій школі мотивація до навчання – виключно зовнішня. Малюк вчиться заради задоволення, фану, заохочення. Треба також розуміти, що в дитини вже є невеликий, але досвід навчання. У першокласників його ще нема, але в 2-3 класах він уже напрацьовується.

1. Нам важливо, щоб, за можливості, не збивався звичний режим. Це неможливо в повній мірі, він однаково вже збився, але треба створити новий і намагатись його дотримуватись.

2. Треба, щоб для навчання було окреме місце. Ідеально, щоб був окремий простір, “кокон”, щоб дитина розуміла: вона туди заходить – і все, вона вже налаштована на навчання.

3. Важливо, щоб до навчання кликав якийсь сигнал, як дзвоник – наприклад, будильник телефона. Це має бути приємний звук, якась улюблена музика – але краще, аби це не був мамин голос. По відношенню до мами і тата й так буде вдосталь напруги: зараз батьки живуть у змішаних ролях, а скрізь, де є змішані ролі, – є конфлікти.

4. Оптимально, коли дитина займається 10, максимум 15 хвилин. Потім дзвенить дзвоник, дитина може випити води, порухатись. Ми ж пам’ятаємо, що живемо в умовах, коли в дитини знижена рухливість і нестача повітря.

5. Пам’ятаймо, що ми – не няньки і за дитину завдання не робимо. Але деяким дітям важливо, аби ми були в кімнаті, коли вони вчаться. Можна займатися своїми справами, але потрібна присутність батьків. Час від часу можна підходити до дитини, питати, як справи, підтримувати її, прикладаючи руку до місця підтримки – між лопатками на спині. Це таємне місце підвищення самооцінки, додавання сил.

6. Прекрасно, якщо батькам стане сил зробити з малюками “Гоґвортс” – тобто створити ігрове середовище. Якщо ми зможемо озброїтись чарівною паличкою, якою б торкалися лоба дитини і казали: “Ти з усім впораєшся”. Чарівний будильник у нас уже є, і не завадить знайти для дитини чарівний камінець мудрості – ну, і для себе принагідно.

7. Ми пам’ятаємо, що дитина перебуває в напрузі – отже, ми маємо більше, ніж зазвичай, звертати увагу на те, що їй вдається добре. Так званий метод “зеленої ручки” – підкреслювати не недоліки, а успіхи – особливо потрібний у режимі підвищеної напруги, коли дитина не дуже впевнена в собі.

ДИСТАНЦІЙНЕ НАВЧАННЯ😀

Світлина від Сучасний Учитель.

СЕРЕДНЯ ШКОЛА
У школярів середньої школи під час підліткової кризи зазвичай страждає навчальна мотивація, тому що в мозку в цей час інші завдання. Підлітковий вік – це час, коли мозок складно сприймає нову інформацію. Тоді відбувається так званий синаптичний прунінг – відкидання невикористаних нейронних зв’язків. Щоб це відбулося, треба обмежити приймання нової інформації.
Дитина в цей момент стає дуже сонливою і починає трохи “гальмувати”. У неї потерпає довгострокова пам’ять. Вона, не те що б не хоче – а фізично не може запам’ятовувати обсяги інформації, які їй пропонують. Її мозок має інші завдання. Можна сказати, як не шкода це визнавати, що в середній школі мотивації до навчання практично немає, або вона зароджується.
Ще Лєв Толстой казав, що існує “пустеля отроцтва”. Це саме про те, що переживають підлітки. Мало того, що це криза самотності, криза особистості – зараз вони взагалі обмежені у спілкуванні. Добре, якщо в них є вдома інтернет, щоб вони могли спілкуватись хоч у соцмережах.
1. Для підлітків добре, якщо їхній робочий день і день взагалі починається не о 8:30, а хоча б на годину пізніше. Це був би величезний внесок у їхнє здоров’я. Адже їхні потреби у сні більші, ніж зазвичай.
2. Підлітки чинять опір материнській фігурі, вчителькам дуже складно працювати з підлітками. Якщо мама ще й починає керувати його навчанням – це вдвічі гірше. Тому було б чудово разом із підлітком обрати та встановити певний звуковий сигнал, який кличе його робити уроки. Так можна організувати весь денний розклад. Чим менше материнського голосу, який наказує, що робити, – тим краще. Усе, що стосується наказів, краще перенести в повідомлення у месенджер чи якісь звукові сигнали.
3. Підлітку важливо, аби ми бачили в ньому авторитетну фігуру. Тож якщо ми зараз перекладемо частину родинної відповідальності на нього, якщо він готовий її взяти, – це буде внесок і в наші стосунки, і у відчуття сили самим підлітком.
Ми можемо поставити пряме запитання: “Чим я можу бути для тебе корисним, що я можу зробити для тебе зараз?”. Наступний крок: “Я не хочу, аби твій день перетворювався на суцільне навчання, давай подумаємо, що там буде ще”. Щодо навчання можна сказати: “Давай сплануємо, скільки часу потрібно на кожен предмет, і скажи мені сам – тебе контролювати чи не треба?”.
4. Треба запитати підлітка, як краще облаштувати його місце. І тут, оскільки ми маємо справу зі спротивом, можливо, підліток вирішить робити уроки на підлозі, лежачи. Треба поставитись до цього з розумінням – це також буде внесок у стосунки і в повагу до особистого простору підлітка.
5. Якщо підліток відчуває, що його контролюють – він буде бунтувати. Але йому також важливо бачити, що якщо він щось зробив – це він, умовно кажучи, зробив не даремно. Треба говорити, як ви цінуєте те, що він робить.
6. Підліток може спитати: “Чому я маю це все робити, якщо ти взагалі нічого не робиш?”. Ми можемо вимагати чогось від дитини тільки тоді, коли їй є, що від нас дзеркалити. Я можу очікувати, що мої діти займаються зарядкою, якщо я сама займаюсь. Вони мають бачити, що ми вчимось або працюємо з дому. І це буде геніально – якщо ми всідаємось або разом, або кожен у своїй кімнаті, і до нього долітає, як ви слухаєте лекцію або працюєте.

 
СТАРША ШКОЛА
Учні старшої школи вже націлені на результат. Якщо дитина нормально розвивається і дорослішає, у неї вже формується внутрішня мотивація до навчання. Така дитина буде сама шукати, де ще знайти інформацію, що їй потрібна. Тут ми можемо допомогти, розповідаючи їй про онлайн-курси, які ми самі бачили, різні джерела інформації з питань, що цікавлять дитину.
1. Дитина старшої школи вже може бачити власну користь. У нормі, до 14-15 років уже має визріти власна мотивація до навчання. Отже, цей вік має бути часом, коли ми вже не дуже контролюємо процес, дитина “вчиться сама”.
Якщо ми її усе ще контролюємо, – можливо, коли ми вийдемо з карантину, буде потрібна допомога тьютора, психолога, нейропсихолога, щоб подивитись, яка зі структур психіки дитини потребує корекції. Тому що у старшого школяра – дитини 16-17 років – уже має сформуватися внутрішній контроль і є безпосередня навчальна мотивація. Він сам розуміє, заради чого все це робить.
2. Якщо ми бачимо, що наша дитина – вмотивована і відповідальна, нам треба слідкувати, щоб вона відпочивала і перемикалась на різні види діяльності. У таких дітей може бути більша, ніж зазвичай, потреба в комп’ютерних іграх, де скидається напруга. Ідеально, якщо є правило: наприклад, дитина 40 хвилин грає на комп’ютері, а потім робить 20 присідань або іншу фізичну вправу. Треба, щоб ми вмикали тіло, тому що йому зараз не вистачає уваги.
Зараз непростий час і випробування для всіх – тож зичу сил батькам, дітям і вчителям.

Зоя Звиняцьківська, “Нова українська школа”

https://www.facebook.com/nkostyshyn/videos/3132364156781960/UzpfSTEwMDAyNzc2OTQxNDg2ODo1MzA5NTc5OTc0NjI2MjM/  - ТРОХИ  ГУМОРУ ПРО НАВЧАННЯ ВДОМА. 


Світлина від Сучасний Учитель.
https://www.facebook.com/611933892286896/photos/a.670739353073016/1226989104114702/?type=3&theater

ЯК ДОПОМОГТИ ДІТЯМ ВЧИТИСЯ ВДОМА – ПОРАДИ БАТЬКАМ
Світлина від Оксани Волянюк.
Надія Швадчак
Пам’ятайте, що навчання вдома – не те ж саме, що навчання у класі. Тому якщо вчителі не організували під час карантину повноцінне онлайн-навчання, а надсилають завдання на самоопрацювання, – не намагайтеся відтворити шкільну систему вдома.
Джеймі Мартін, мама трьох підлітків і засновниця сайту Simple Homeschool, каже, що на опрацювання матеріалу, на який іде день у школі, вдома потрібно в середньому 2,5 години.
Вона радить виділяти на домашнє навчання три години щодня. Кожна з них має бути присвячена певному заняттю. У її випадку це:
Перша година – академічні предмети.
Друга година – книжки (читання вголос, про себе, аудіокниги).
Третя година – документальні фільми, подкасти, онлайн-курси, навчальні ігри.
Це можуть бути як три години підряд, так і три окремі – як буде зручно дитині. Перевага навчання вдома – гнучкість. (Однак чимало експертів для ефективної роботи радять встановити чіткий щоденний розклад і неухильно його дотримуватися, – авт.).
Можливо, пише Джеймі, вашій дитині знадобиться менше чи більше часу на якесь завдання. І добре, коли заняття перетікають одне в одне без будильника. Тому якщо дитина зачиталася, нехай читає. (Водночас, сімейна і дитяча психологиня Світлана Ройз зазнчає, що оптимально, коли учень початкової школи займається 10, максимум 15 хвилин – потім дзвенить дзвоник, дитина може випити води, порухатись, – авт.).
Але батьки повинні визначити правила для цих трьох годин. Наприклад, що можна використовувати освітні додатки і сайти, але не ігри і соцмережі. Це потрібно чітко пояснити, щоб дитина розуміла очікування. І самому бути прикладом: не гортати без упину стрічку новин і не відволікатися від роботи (якщо ви працюєте з дому).
Щоб стимулювати дитину працювати самостійно, сайт Mel.fm радить:
Дати зрозуміти, що ви цінуєте старання. Можна сказати: “Ми раді, коли тобі все добре вдається”. Дитина засвоїть, що ви поважаєте її старання, зусилля над собою, здатність проявляти волю, самостійність. Це допоможе досягати цілі і поважати себе за результат. Дитина навчиться мотивуватися цим досвідом і відчуттям радості. Батькам важливо давати дитині чіткі й конкретні коментарі. Не просто “Ти молодець!” чи “Чудово!”, а “Я рада/радий, що ти все зміг/змогла зробити!”.
Дати зрозуміти, що якщо щось не вдається, то це не катастрофа. Це дозволить дитині уникнути зайвої тривоги щодо покарання і розчарування. Можете сказати: “Якщо щось не вдається – ми допоможемо”. Так дитина буде розуміти, що її зусилля важливі і їх цінують. Одночасно це означатиме, що ви не контролюєте, а хвилюєтеся і готові допомогти.

Надія Швадчак, “Нова українська школа”





11 правил безпеки в інтернеті, яких батьки мають навчити дітей
Використання паролів, пояснення важливості приватних даних та небезпеки публічних мереж Wi-Fi можуть зробити користування інтернетом безпечнішим для дитини.
20% із більш ніж мільйона жертв онлайн-злочинності – діти, які встановили вірусну програму на комп’ютер батьків, пише The Daily Mail.
Малі легко привчаються до використання інтернету, і саме на цьому етапі старші повинні втрутитися й допомогти їм дізнатися про безпеку в мережі. Дорослим краще не забути про кілька важливих моментів.
1. Проговорити основні правила
Із зовсім малою дитиною чи старшим підлітком важливо спочатку обговорити базові правила. Почати можна з того, що нічого на 100% не є приватним у мережі.
2. Бути обережним з особистою інформацією
Спершу варто пояснити, що таке персональні дані. Напишіть докладний список і розтлумачте, чому важливо максимально зберігати їх у таємниці. Нагадайте дитині, що вона повинна попереджати вас, коли оприлюднює щось із списку в інтернеті.
Діти уже з раннього віку починають створювати свої акаунти у соцмережах та власні електронні скриньки. Попри те, що сайти самі регулюють, наскільки безпечним є пароль, батьки також мають проконтролювати цей процес.
Можна попередньо розповісти, що пароль повинен містити різні символи й попередити, що його нікому не можна розповідати.

4. Обговорити, що можна поширювати у соцмережах
Діти особливо люблять проводити час у соціальних мережах, тож варто пояснити їм, що можна поширювати у своїх профілях, а що – ні.
5. Зробити спілкування у Whatsapp і Telegram безпечним
Підлітки часто спілкуються за допомогою Whatsapp, Viber і Telegram, не усвідомлюючи, що їхні чати не є 100% приватними. Саме тому варто розповісти, що не можна писати там про свої банківські рахунки чи паролі.
6. Ділитися новими уміннями
Розповідайте дитині про те, як оновилася стрічка новин на Facebook чи які зміни відбулися у додаванні відео на Instagram. Це допоможе дітям легше пристосуватися до нововведень й уникнути пов’язаних із ними проблем.
7. Пояснити небезпеку безкоштовного публічного Wi-Fi
Діти люблять безкоштовний Wi-Fi – а хто не любить? Поясніть їм, що ці мережі можуть робити доступними їхні дані.
8. Завантажте VPN (virtual private network)
VPN-підключення допоможе ефективно захистити користувачів.
9. Убезпечити від ігрових афер
Домовтеся про те, що діти скачуватимуть ігри під вашим наглядом або самі завантажуйте розваги для них. Щоразу переконуйтеся також, що ви використовуєте перевірені сайти й додатки.
10. Не розмовляти із незнайомцями у чатах
Діти охоче долучаються до чатів і груп, але важливо попередити їх стосовно небезпеки спілкування із незнайомими людьми.
11. Не вірити рекламі в електронній пошті

Не все те золото, що блищить. Варто пояснити дітям, що приголомшливі акційні пропозиції, які надходять в електронних листах – обман і спосіб заволодіти особистою інформацією користувача.

Світлина від Мар'яни Ярецької.

Стенд для оформлення кабінету інформатики "Правила безпечного ...

Дихальні вправи
Заспокійливе дихання. Це дихання допоможе зняти дратівливість і заспокоїти вашу нервову систему. Дихати потрібно носом. Зробіть глибокий вдих, видаючи звук, схожий на храп. Для цього потрібно трохи стиснути м’язи горла. Видих теж повинен бути з “храпом”. Подихайте так кілька хвилин, і ваше роздратування втратить колишню силу.
Розслаблююче дихання. Використовуйте це дихання для рятування від неспокійних нав'язливих думок. Великим пальцем правої руки пригорніть праву ніздрю, так щоб через неї не надходило повітря. Робіть повільний вдих і видих через ліву ніздрю. Потім відкрийте праву ніздрю, а ліву закрийте вказівним пальцем. І зробіть вдих-видих. Так, міняючи ніздрю для дихання, зробіть 15-20 дихальних циклів.
Вогненне дихання допоможе звільнитися від гніву, агресії, емоцій, що вирують, тривоги. Вам потрібно представити себе величезним вогнедишним драконом. Представте, як вас переповняє енергія, жар і вогонь. Видихайте повільно цей жар, роздмухуючи ніздрі, поступово збільшуючи темп. Дихати потрібно тільки носом, всю увагу зосередьте на видиху. Дихайте на «свічу». Запаліть свічку або представте, що вона стоїть перед вами. Вдихаєте носом, видихаєте ротом, складаючи губи в трубочку. Ваше завдання: дихати так, щоб полум'я не коливалося. Такий подих допоможе заспокоїтися й зняти зону перезбудження в корі головного мозку.
Черевне дихання Вам потрібно лягти на спину, покласти руки на живіт. Робіть повільний глибокий вдих, так щоб ваш живіт надувся як барабан. Потім повільний видих. Видихайте повітря до кінця, так щоб живіт повільно втягнувся під ребра. Подихаєте так кілька хвилин, і ваше роздратування й нервова перенапруга піде на спад. Тим, у кого нервове перезбудження зашкалює, і дихати повільно здається неможливим, можна використати дихання поштовхами. Різко наберіть повітря через ніс. На видиху широко відкрийте рот, висунувши язик, і видихніть повітря в три прийоми. При цьому щораз, видаючи горловий звук: “Ххааах!”. Представляйте, як разом із цим “Ххааах!” з вас виштовхуються образи, гнів, подразнення, страх. Це дихання корисно всім, хто переживає тривалий стрес. Воно допоможе очиститися від негатива й відновити внутрішню гармонію.
http://www.mil.gov.ua/content/pdf/psix_zabezpechenya/met_book.pdf


Казкотерапія. Таємниця Полуничного варення

Автор: Вікторія Кузьміна
Жили-були двоє. Ведмідь і Ведмедиця. Весела парочка. Вони разом ходили на риболовлю, робили запаси на зиму і навіть ... ходили на роботу. Адже ведмеді були не прості, а - чарівні, казкові. Навесні вони разом слухали солов'їв і милувалися зірками, влітку годували одне одного соковитою малиною, восени танцювали в вихорі багряного листя, неспішно перебираючи лапами і ніжно тикаючись один одному в плече теплими носами.
А взимку звичайно ведмеді відсипалися в теплій затишній барлозі. Але іноді від холоду і сумного завивання хуртовини за стінами барлогу Ведмедиця прокидалася. Прокидалася вона звичайно злою і голодною, але частіше сумною і задумливою. І так голосно зітхала, що Ведмедю не залишалося нічого іншого - тільки прокинутися.
- Що знову?
- Ага.
- Вселенська туга чи поганий сон приснився?
- Не пам'ятаю я що мені снилося. Сумно і все, - невдоволено прошепотіла Ведмедиця.
Ведмідь прекрасно знав таємницю "лікування" такого смутку-туги. Спочатку потрібно трохи посумувати - зовсім небагато. Посидіти в тиші. А потім ... потім задобрити смуток затишком і теплом (щоб це не означало для Вас, адже в кожне слово ми вкладаємо свої смисли).
Ведмідь укутав плечі своєї подруги м'яким вовняним пледом і поліз в найдальший кут барлогу. Там зберігався їх головний скарб: в великому солом'яному кошику стояли банки з полуничним варенням.
- Ось воно, чарівний засіб від Вселенської Туги - Ведмідь посміхнувся і дістав з кошика невелику баночку ароматного варення.
Як тільки банка була відкрита, по всьому їх дому розлився чудовий аромат. Аромат сонця, солодких літніх спогадів. Так пахне щастя.
Ведмедиця злегка посміхнулася і навіть облизнулася, принюхуючись до чарівного аромату.
У дерев'яній піалі вмістилася майже вся банка варення. Але Ви здивуєтеся. Ніхто не збирався його їсти. Ну може одну-дві блискучі ягідки гранатового кольору і спробують, але скуштувати смачну солодкість - не головне.
Ведмідь сів поруч з Ведмедицею, обійняв її за плечі і запитав:
- Ну що, ласунка, будеш їсти варення?
- Ні. Не хочеться. Справа ж не в варенні. Вся таємниця у ароматі. Він нагадує мені літо, радість, щастя, а ще - дитинство. А ще важливіше - почувати, що про тебе піклуються. Коли є з ким розділити "Вселенську тугу", вона вже не здається такою величезною. Це може навіть важливіше, ніж розділити щастя.
- До речі, як твоя Вселенська Туга?
- Уже йде. Напевно їй не подобається запах полуничного варення.
- Звичайно, воно ж чарівне.
- Так, чарівне. Тому що зроблено з любов'ю.
Розділена печаль стає менше. Розділене щастя - примножується. І головна таємниця, головний лікар - любов. До себе, до близьких. До справи, якій присвячуєш життя. До кожної секунди життя.




Казкотерапія.  Притча про бджолу і муху
Прийшли до старця Паїсія Святогорця кілька людей і кажуть: «Ось той священик бере багато грошей за таїнства, такий-то курить багато сигарет і ходить в кафетерії, а третій аморальний ...» - і представляють докази.
Старець їм відповідає:
- З досвіду я пізнав, що в цьому житті люди поділяються на дві категорії. Третьої не існує. Кожна людина буде або в одній категорії, або в інший.
Одна категорія людей подібна мусі. Муха завжди сідає на все брудне. Наприклад, якщо в саду багато запашних квітів, а в кутку саду є бруд, вона пролетить весь прекрасний сад, не сідаючи ні на одну з квіток. Вона не зупиниться, поки не долетить до цього бруду, і лише тоді спуститься, сяде на нього і почне копатися в ньому.
Якби вона могла говорити, і ти, піймавши її, запитав, чи знає вона, де в саду знаходяться троянди, то та відповіла б, що не знає, що це таке. Троянд в світі немає, - відповіла б вона.
Подібним чином і в житті, є люди, схожі на муху. Ця категорія людей, яка навчилася про все думати негативно і всюди знаходити бруд, не помічають і ігнорують все прекрасне.
Інша категорія людей схожа на бджолу. Особливість бджоли - знаходити і сідати на красиве і солодке.
Скажімо, наприклад, що в брудному приміщенні, хтось в кутку поставив вазу з квіткою. Якщо залетить туди бджола, вона пролетить повз весь бруд і не сяде до тих пір, поки не знайде квітку і тільки там зупиниться.
І якби ти зловив цю бджолу і запитав, де там сміття або смітник, вона відповість, що нічого такого вона не помітила, зате ось там є гортензії, а там - троянди, а ще далі - фіалки, там - мед, а ось там - цукор ... Вона виявиться знавцем всього прекрасного ...
Кожна людина знаходиться або в категорії Мухи, або в категорії Бджоли і сама вибирає, на чому їй фокусуватися.
І закінчив Старець:
- Коли до мене приходять люди і починають звинувачувати інших, я приводжу їм цей приклад і пропоную вибрати, в якій категорії вони хочуть перебувати. Вибір очевидний ... Щастя вам Люди!

Казкотерапія Як живеться з тобою твоєму тілу?

Тамара ІВАНОВА, логопед, м. Черкаси

Антон з сумом дивився у вікно. Як весело було дітям у дворі! За ніч напа­дало стільки снігу! І тепер можна скільки завгодно ліпити з нього що завгодно!
Тетянка з сусіднього під'їзду та її под­ружка Оленка старанно ліпили невеличко­го сніговика. А хлопці...! У Антона аж дух перехопило від заздрощів. Хлопці зліпили цілу снігову фортецю і тепер захищали її від штурму неприятеля.
Сніжки летіли з одного боку в інший. Почервонілі обличчя, веселий галас, ще й сіре кудлате цуценя Клаптик дзвінко гав­кало, бігало між «вояками» і намагалося зловити сніжки.
«Ну коли вже ця моя хвороба закінчить­ся?» — зітхав Антошка.
Як би він зараз швидко бігав з усіма і влучно поцілював сніжкою у «суперника».
«Чому так вийшло?» — гірко думає Антон.
   Треба прислухатись до свого тіла, що воно тобі каже, — часто каже мама.
   Хіба моє тіло вміє розмовляти? — ди­вується Антон.
Настав вечір, а потім ніч. І наснився Ан­тону сон, наче він навчився розуміти мову свого тіла і почав з ним розмовляти.
— Чому ти часто зраджуєш мені? Коли хочеться погуляти з друзями, через тебе доводиться сидіти вдома! Що я зробив тобі?
    Ні, — відповідає тіло, — це мені погано живеться з тобою. Ти зовсім не хочеш чути мене. Ти чуєш тільки свої бажання. Ти нехтуєш моїми потребами. Так друзі не роблять.
Антон розгубився, коли почув таке.
    Я справді не знаю, що тобі подобаєть­ся, а що ні. Скажи мені про це.
—  Добре, слухай! Мені погано, коли ти їси багато тістечок та цукерок. Якщо їх не­ багато, я ще можу потерпіти. Або ж коли ти випиваєш цілу пляшку солодкої газованої води, треба знати міру. Ще мені погано, коли ти довго сидиш перед телевізором чи комп'ютером, особливо ввечері. А потім уранці ти прокидаєшся кволим і тобі пога­но, бо погано мені.
    А ось що мені подобається, — пожвав­ішало тіло, — це коли ти їси борщик, каш­ку, п'єш молоко або гризеш морквинку, яб­лучко! А ще, коли гуляєш на свіжому повітрі, займаєшся спортом. Люблю, коли ти спо­кійний та сміливий, і не подобається, коли ти сваришся з кимось, нервуєш. У таких випадках мені стає погано з тобою.
—  Я зрозумів, чому я захворів, — замис­лено сказав Антон, — тобі, мабуть, не сподобалось, що коли я набігався і впрів, то випив повну чашку холодної води.
    Ось бачиш, ти починаєш розуміти мою мову. Дякую тобі за це. Я теж намагатимусь не підводити тебе.
Антон уранці прокинувся, згадав свій сон і попросив маму:
    Допоможеш мені добре вивчити мову мого тіла?
Дорослі все ж таки знають більше.



ЧИ МIНЯЮТЬ ЛЮДЕЙ ВАЖКІ ЧАСИ?


Розповiм вам давню дзенську притчу.
Прийшов учень до вчителя й почав скаржитися на своє важке життя. Попросив пор
ади, що робити, коли й те навалилося, й друге, i третє, i взагалi, просто руки опускаються!
Учитель мовчки пiднявся й поставив перед собою чотири казанки з водою. В один вiн кинув дерев’яну
паличку, в iнший — морквину, у третiй — яйце, у четвертий — розтертi кавовi зерна. Незабаром вийняв усе те з води.
— Що змiнилося? — запитав учитель.
— Нiчого... — вiдповiв учень.
Учитель мовчки кивнув головою i поставив
ці чотири казанки з водою на вогонь. Коли вода закипiла, вiн знову кинув в один дерев’яну паличку,в iнший— морквину, у третiй — яйце, у четвертий — розтертi кавовi зерна. Незабаром вийняв паличку, моркву, яйце й налив у чашку ароматної кави. Учень, природно, знову нiчого не зрозумiв.
— Що змiнилося? — знову запитав учитель.
— Усе так, як i мало б
ути. Морквина i яйце зварилися, паличка не змiнилася, а зерна кави розчинилися в окропi, — вiдповiв учень.
— Це лише поверхневий погляд на речi, — вiдповiв уч
итель. — Подивися уважнiше. Морквина розварилася у водi, iз твердої стала м’якою, її тепер легко розрiзати. Навiть зовнi вона виглядає iнакше. Паличка анiтрохи не змiнилася. Яйце, не змiнившись зовнi, всерединi стало твердим, i йому вже не страшнi удари, вiд яких ранiше воно виливалося зi своєї шкаралупи. Кава забарвила воду, додала їй нового смаку й аромату.
Вода — ц
е наше життя. Вогонь — це змiни й несприятливi обставини. Морквина, паличка, яйце i кава — це типи людей. Вони всi у важкi моменти життя мiняються по-рiзному.
Людина-морква. Таких бiльшiсть — тiльки у звичайному жит
тi здаються твердими. У моменти життєвих колотнеч вони Людина-морква. Таких більшість – тільки у звичайному житті здаються твердими. У моменти життєвих колотнеч вони стають м’якими та ламкими. Вони опускають руки, винуватять у всьому або iнших, або «непереборнi зовнiшнi обставини». Ледве «придавило» і... вони вже в панiцi, психологiчно розчавленi. Такi «морквини», як правило, легко стають «жертвами моди», хочуть, щоб «усе було в них, як у людей», саме на них роблять свої статки щасливi торгiвцi, полiтики та... провiсники.
Людина-дерево. Таких мало. Цi люди не мiняються, залишаються самими собою в будь-яких житт
євих ситуацiях. Вони, як правило, незворушнi, внутрiшньо спокiйнi й цiлiснi. Саме вони показують усiм, що й важкi життєвi обставини — це лише життя, i за чорною смугою завжди буде бiла.
Людина-яйце. Це тi, кого жи
ттєвi негоди загартовують, роблять мiцнiшими! Таких людей дуже-дуже мало. Саме вони у звичайному життi — нiхто, а в лихолiття раптом «твердiють» i завзято переборюють негаразди.
А як же кава? — вигукнув учень.
О, це найцiкавiше! Зерна кави пiд впливом несприятливих життєвих обставин розчиняються в навколишньому середовищi, перетворюючи несмачну воду на смачну, ароматний напiй! — вiдповiв учитель, задоволено присьорбуючи ароматну каву iз чашки.
Є особливi люди. Їх одиницi. Вони не так мiняються пiд впливом несприятливих обставин, як трансформують цi життєвi обставини, перетворюють Їх на щось прекрасне, з користю виходять iз кожної несприятливої ситуацiї та змiнюють на краще життя всiх людей навколо.
Як ви вважаєте, до якого типу належите ви? 


ТОБІ Є ЗА ЩО ДЯКУВАТИ БОГОВІ

À   3а дітей, які шумлять вдома: це означає, що у тебе є сім'я.
À   За посуд, який потрібно мити: значить, у тебе є їжа.
À   3а килими, які треба пилососити, вікна, які треба ми­ти...: значить, у тебе є житло.
À   3а промоклі від дощу черевики: значить, ти ще здатний ходити і тобі є що взути.
À   За корки на дорогах: зна­чить, у тебе є автомобіль.
À   3а уроки та іспити, до яких треба готуватися: значить, у тебе є можливість здобувати освіту.
À   3а начальника, який ро­бить зауваження: значить, у тебе є робота.
À   3а гору прання: значить, у тебе є одяг.
À   3а сльози й усмішки: значить, ти ще можеш відчу­вати.
À   За тих, хто заподіює тобі біль: значить, ти можеш зро­зуміти, як не треба чинити і по­дарувати у відповідь прощення та любов.
À   3а втому наприкінці дня: значить, ти ще можеш активно працювати.
À   3а будильник, який бу­дить вдосвіта: значить, Бог роз­будив тебе до нового дня.
Цінуй те, що маєш! Дякуй Богу частіше, адже багато хто мріє про таке життя, як у тебе.



https://www.facebook.com/103769137852642/photos/a.104853654410857/143242497238639/?type=3&theater  


«Скільки важить сніжинка?»
Одного разу маленька синичка, сидячи на засніженій гілці дерева, запитала в дикого голуба:
- Скільки важить одна сніжинка?
- Не більше, ніж нічого, - відповів він їй.
- Тоді я хочу розповісти тобі дуже цікаву історію, - вела далі синичка. – одного разу я сиділа на ялиновій гілці й почався снігопад. Це ще не була сніжна буря й легкі сніжинки спокійно лягали на дерева. Я нарахувала 7 435 679 сніжинок, які опустилися на ялинову гілку. І коли остання сніжинка, що як ти сказав, «важить не більше, ніж нічого», впала на неї – гілка зламалася. – Після цього синичка злетіла, залишивши голуба у глибокій задумі.

Скільки важать наші слова? Часом ті слова, які «не важать» нічого, наші вчинки, які ми робимо, непомітні для нас самих, лягають великою образою й болем на інших. І під таким тягарем може зламатися кожна людина. Я точно знаю, що хоча б раз, але кожний з нас завдавав образи іншим, навіть не зауважуючи цього.
Світлина від Child Mentor.
Задум Майстра

Подружжя, яке колекціонувало антикваріат, а особливо чайні чашки, увійшли в магазин. Побачивши одну незвичайну чашку, вони спитали: «Чи можна подивитись на неї? Ми ще ніколи не бачили настільки гарної чашки.» Коли жінка передала її їм, чашка сказала: «Ви не розумієте, я не завжди була чашкою для чаю. Був час, коли я були лише шматком червоної глини». Мій майстер взяв мене і почав крутити, і бити мене знову й знову і я закричала: «Не роби цього! Мені це не подобається! Залиши мене в спокої», – але він тільки посміхнувся і лагідно сказав: «Ще ні». І тоді – БАХ! Я опинилась на колесі, яке оберталось і раптом мене почало крутити, і крутити, й крутити. «Перестань! В мене паморочиться в голові! Мене зараз знудить!» – закричала я. Але майстер тільки кивнув і тихо сказав: «Ще ні». Він крутив мене, штовхав і бив, деформуючи так, як йому подобалось і тоді… тоді він поставив мене у піч. Я ще ніколи не відчувала такого жару. Я кричала, стукала і стукала в двері. «Допоможіть! Заберіть мене звідси!» Я могла бачити його крізь щілину і я могла читати в нього по губах, як він похитав головою: «Ще ні». Коли я подумала, що більше не зможу витримати ані хвилини, двері відчинились. Він обережно вийняв мене і поставив на полицю, і я почала холонути. «О, це таке приємне відчуття! Ах, це вже набагато краще», — подумала я. Але після того, як я охолонула, він зняв мене і розфарбував. Запах був жахливий. Я подумала, що я задихнусь. «О, будь ласка, перестань, перестань!» – закричала я. А він тільки похитав головою і сказав: «Ще ні». Тоді він раптом поставив мене назад у піч. Тільки це вже було не так, як вперше. Цього разу було вдвічі гарячіше і я знала, що можу задихнутись. Я благала. Я просила. Я кричала. Я була впевнена, що не витримаю. Я була готова здатись. І тоді двері відчинились і він вийняв мене і поставив на полицю, де я остигала і чекала, чекала, бажаючи знати, що тепер він збирається зробити зі мною? За годину він взяв дзеркало і сказав: «Подивись на себе». Я глянула і сказала: «Це не я, це не можу бути я. Це прекрасно. Я прекрасна!» Тоді він тихо сказав: «Я хочу, щоб ти пам’ятала це: я знаю, що тобі було боляче, коли я крутив, бив, штовхав тебе, але якби я залишив тебе у спокої, ти б висохла. Я знаю, що в тебе паморочилось в голові, коли ти оберталась на колі, але якби я зупинився, ти б розкришилась. Я знаю, що було боляче, гаряче і неприємно в печі, але якби я не поставив тебе туди, в тебе б з’явились тріщини. Знаю, що запахи були огидні, коли я розфарбовував тебе, але якби я не зробив цього, ти ніколи б не загартувалась. В твоєму житті б ніколи не було кольорів. І якби я не поставив тебе вдруге у піч, ти не прожила б довго, бо не втримала б твердості. Тепер ти – закінчений виріб. Тепер ти – те, що було в моєму задумі, коли я тільки починав тебе.» Творець знає, що Він робить з кожним з нас. Він – гончар, ми – Його глина. Він формує і ліпить нас і піддає нас тільки таким випробуванням і такою мірою, щоб ми могли стати бездоганною частиною Його доброї, приємної і досконалої волі. І тому коли життя здається важким і тебе нестерпно б’є, штовхає і кидає; коли твій світ здається виходить з-під контролю; коли ти ніби опинився посеред вогню випробувань; коли життя, здається, «смердить», спробуй зробити так: Завари собі улюблений чай у твоїй найгарнішій чашці, сядь і порозмовляй трохи з Майстром. Джерело: www.dobre.org.ua


Світлина від Child Mentor.
https://www.facebook.com/103769137852642/photos/a.104853654410857/142886520607570/?type=3&theater 

Притча про спокій
Важко зберегти спокій в серці, коли зовнішні ситуації вибивають тебе з колії. Але це говорить про те, що зовнішній світ управляє нами, а не ми ним. Ця мудра притча розповість вам, що насправді є спокоєм.
Одного разу багатий чоловік захотів повісити в своїй кімнаті картину, при одному погляді на яку йому ставало б спокійно на душі. І за саму «спокійну» картину він пообіцяв заплатити один мільйон. Дізнавшись про це, художники з різних куточків країни почали надсилати йому свої роботи. Переглянувши тисячі картин, багач вибрав тільки дві, що здалися йому найвдалішими.
Перша була світлою, райдужною і заспокійливою. На ній художник зобразив абсолютно ідилічний пейзаж: кристально чисте блакитне озеро яскраво блищало під променями літнього сонця, дерева, які стоять навколо, тяглися гілками до води; водну гладь розсікали величні білі лебеді, а на горизонті виднілося село і граціозні коні, що пасуться на лузі.
Друга картина кардинально відрізнялася від першої. На ній художник зобразив високі скелі, біля підніжжя яких вирувало море. Штормові хвилі були такими високими, що вони досягали майже середини скелі. Низькі темно-сірі хмари закрили небо, а на вершині кручі було видно страхітливі силуети дерев, осяяні спалахами блискавок.
Назвати цю картину спокійною навіть язик не повертався. Але, якщо придивитися, то можна було помітити невеликий кущ, який ріс із щілини в скелі. На ньому було звито невелике гніздечко, всередині якого сиділа крихітна біла пташка. Вона з гордим і незворушним виглядом висиджувала своїх пташенят, абсолютно не турбуючись через оточуюче її божевілля.
Як ви думаєте, яку картину вибрав багач? Звичайно ж, другу. Тому що вона випромінює спокій набагато сильніше, ніж перша. Адже справжній спокій проявляється не тоді, коли навколо все тихо і спокійно, а тоді, коли, незважаючи на все, що відбувається навколо, ти продовжуєш зберігати спокій всередині себе!



Пережити карантин: 5 порад для вчителів
Поради, які допоможуть пережити дні вимушеного карантину.
Ми постійно говоримо про те, як розказати дітям про коронавірус та пояснити їм серйозність ситуації, як та чим зайняти дітей під час карантину, як організувати дистанційне навчання... Але чи завжди встигаємо подумати про себе? Погодьтеся, зараз усі ми опинилися у непростій ситуації, яка потребує витримки, душевних сил та розуміння. Карантин виявився довшим, ніж ми очікували, але не варто налаштовуватися на негатив. Що робити та як захистити себе?
1. Подбати про інформаційну гігієну
Інтернет дає нам дуже багато інформації, але чи завжди вона правдива? Така пекуча тема як коронавірус очікувано стала причиною появи сотень фейків, які активно розлетілися фейсбуком. На жаль, багато хто їм вірить, як результат – люди панікують. А до чого призводить паніка? До пустих полиць у магазині, сварок із рідними та колегами, зайвих нервувань та депресій. 
То ж що робити? Довіряти лише перевіреним джерелам, а ще краще – науковим. Не розповсюджуйте неперевірену інформацію, адже може виявитися, що ви підтримуєте фейки. А це не просто погано, це ще й шкодить вашій репутації як педагога! І ще неодмінно дозуйте інформацію. Не варто цілодобово сидіти у фейсбуці та перечитувати геть усі новини. Офіційної статистики чи коментарів від уповноважених осіб цілком достатньо. До речі, розібратися з новинами та зрозуміти, де ж фейк, а де правда, цілком реально. Передивіться виступ Альони Романюк на нашій інтернет-конференції «Безпека в інтернеті», ви знайдете багато цікавинок:
2. Працювати
Мабуть, ви чули від знайомих та друзів, що вони вже втомилися від карантину та просто не знають куди себе подіти? І це тільки другий тиждень! Справді, карантин аж ніяк не відпустка, і якщо людина зараз вимушено не працює, то така реакція є цілком нормальною. Тож радіймо дистанційному навчанню! Так, той факт, що вчитель має організувати дистанційну взаємодію з учнями та колегами, навчитися працювати з новими інтернет-ресурсами та займатися самоосвітою є величезним позитивом! Педагоги зайняті, а отже їм ніколи сумувати, піддаватися паніці та впадати у депресію.
3. Проводити час із родиною
Звісно, їхати до родичів у сусіднє місто не варто. Але ж ми все одно лишаємося зі своєю родиною і з дітьми. Звісно, коли працюєш дистанційно, необхідно організувати час таким чином, щоб встигнути і поспілкуватися, і зробити все, що запланував. Утім, педагогам не звикати до таких ситуацій, чи не так? А ті люди, які щоденно справляються із цілим класом, точно впораються і зі своїми дітьми! Можна, наприклад, створити перелік справ, які має зробити дитина, дібрати кілька цікавих ігор тощо. А вже ввечері вся родина зможе поспілкуватися.
4. Почати стежити за своїм здоров'ям
Наприклад, правильно харчуватися. Виключте з раціону шкідливі продукти, наприклад, солодке, ковбаси та соуси. Вживайте більше овочів та фруктів, не нехтуйте вітамінними комплексами. Так, вони не врятують від коронавірусу (хоча і такі «новини» траплялися), але однозначно покращать самопочуття та настрій. А коли вчитель у доброму гуморі, то й учні засвоюють знання краще!
А ще почніть займатися спортом. Просто вдома. Навіть звичайна зарядка покращить настрій, а якщо знайти на ютубі відео зі вправами від професійних тренерів – взагалі чудово! Зрештою, зумбою можна займатися і у квартирі. А от недостатня активність під час карантину здатна погіршити наше самопочуття: як фізичне, так і психологічне, а це призведе до зниження імунітету. 
5. Медитувати або концентруватися на чомусь приємному
Негативу зараз не просто багато, а надзвичайно багато. Тож варто відгороджуватися від нього самому та вчити учнів, особливо це стосується одинадцятикласників, які і так переживали через ЗНО, а теперь ще переживають через ЗНО під час карантину. А вчителі переймаються тим, як у таких умовах встигнути підготувати учнів до зовнішнього незалежного оцінювання. Тож заспокйтеся!
Просто сядьте зручно, заплющіть очі та уявіть щось приємне. Те, що подобається особисто вам. Квіти, струмок, аромат парфумів, ліс, улюблене місце на природі тощо. Дозвольте собі відчути насолоду від споглядання улюблених речей, глибоко вдихніть та з посмішкою йдіть далі! 

І пам'ятайте: карантин завершиться і життя поступово повернеться до нормального ритму. Тож будьмо готові до позитивних новин!

Тест на самооцінювання стресостійкості особистості
Інструкція: на кожне твердження дайте один із варіантів відповіді: рідко коли (1 бал), іноді (2 ба­ли), часто (3 бали).
Запитання тесту
1.       Я вважаю, що вчителі й однокласники недо­оцінюють мене.
2.   Я намагаюся не пропускати заняття, навіть як­що буваю не зовсім здоровий.
3.      Я постійно переживаю за свої оцінки.
4.   Я буваю налаштований агресивно.
5.      Я не терплю критики на свою адресу.
6.   Я буваю дратівливим.
7.   Я намагаюся бути лідером там, де це можливо.
8.      Однокласники й учителі вважають мене напо­легливим.
9.   Я часто ввечері довго не можу заснути.
10.   Я можу себе захистити.
11.   Я дуже переживаю неприємність.
12.   У мене мало вільного часу.
13.   Я часто сварюся з батьками й однолітками.
14.    У мене немає ситуацій, щоб виявити себе.
15.   У мене бракує часу для своєї улюбленої справи.
16.  Я все роблю швидко.
17.   Я дію зопалу, а потім переживаю за свої справи й учинки.
Опрацювання отриманих результатів
Обчислюється загальна сума балів.
Рівень стресостійкості залежно від кількості набраних балів:
* дуже низький — 51-54;
* низький — 53-54;
*   нижчий від середнього — 46-49;
*   трохи нижчий за середній — 42-45;
*   середній — 38-41;
*   трохи вищий за середній — 34-37;
*   вищий за середній — 30-33;

*   високий — 26-29;

Світлина від Соломія Українець.

ЯК ПОДОЛАТИ ПОЧУТТЯ ТРИВОГИ: 

5 ДІЄВИХ МЕТОДІВ

Тривога – це захисна реакція організму людини на подразники ззовні. Час від часу відчувати тривогу для людини цілком нормально. Але тепер, коли поганих новин так багато, тривожність перетворюється на справжню загрозу для здоров’я. Постійно підвищений рівень тривоги викликає викид гормону кортизолу. Як наслідок – постійний стрес. Найбільше в «групі ризику» - мешканці великих міст. У них на 21% вище ризик появи тривожних розладів, ніж у тих, хто живе в сільській місцевості. В програмі «Ранок з Україною» на телеканалі «Україна» психолог Наталія Підлісна розповіла, як подолати надмірну стурбованість.
- Визнайте свою тривогу і розкажіть про неї друзям, які можуть вас вислухати, зрозуміти, але які не будуть разом з вами її роздувати, - радить експерт.
 - Під час надмірної стурбованості варто згадати про улюблених композиторів, - радить психолог. - Слухайте багато музики. Без слів – тобто це не про пісні зараз, а про класичну музику, джазову, симфонічну.
- Під час тривалого карантину не зайвим буде дістати килимок для занять спортом. І тривожність зменшиться і про здоров’я потурбуєтеся. - Займайтеся гімнастикою. Якщо ви робили 5 хвилин вправи, то зараз робіть 25. Якщо в 5 разів більше будете рухатися, тривога теж буде розчинятися, - говорить психолог.
За її словами, можна також вибрати менш енерговитратний спосіб самозаспокоєння – медитацію. Це одне з кращих ліків для зняття тривоги, стверджує експерт.
Якщо ж самостійно подолати тривогу не вдалося, завжди можна звернутися за допомогою до спеціалістів. І соромитися тут немає чого.
-       Говоріть з психологами телефонів довіри… там люди вислухають вас, допоможуть,» - дала пораду Наталія.  


https://www.youtube.com/watch?v=1ZYbU82GVz4 - Музика, що Розслабляє, для Сну, Медитації та Звільнення від Стресу • "Flying"


https://www.youtube.com/watch?v=5M7hsQ8vTYY - 3 години ранку, розслабляюча музика 🎵 Музика медитації, музика для зняття стресу (Romantic Morning)


https://www.youtube.com/watch?v=lvN7bc9vU7Q - Музика, що розслабляє і чудові відео про природу


https://www.youtube.com/watch?v=7uc9VPEz04Y - Звуки Тихого океану, шум моря. Супер звук!



https://www.youtube.com/watch?v=6wHYD1oOII8 - Музика для зняття стресу АРФА - RELAXING HARP - Music - / Stress Relief Music


Вчитися через смартфон або навіть планшет – тільки зазнавати мук
ТЕМА ДЛЯ ОБГОВОРЕННЯ
Відверто та чесно про недоліки дистанційного навчання розповідає журналістка та блогерка Катерина Щоткіна.
Катерина Щоткіна – українська журналістка, авторка багатьох публікацій на соціальні та політичні теми та авторка книг – опублікувала у своєму блозі текст про вчителів, батьків та учнів в умовах карантину. А також про можливості сімей допомогти дитині організувати дистанційне навчання вдома. Публікуємо для вас перекладений уривок її тексту. 
Типовий день батьків трьох різновікових школярів на карантині починається нетипово: завдання, пошук дидактичних матеріалів і перекидування одне одному почесного обов'язку – пояснити своєму ледареві курс алгебри за дев'ятий клас. Це непросто, особливо для батьків, які продовжують робити свою роботу з дому і тут виникає закономірне бажання оголосити, що "ми на це не підписувалися". Що освітою повинна займатися школа. Що податки стягують й зарплати вчителям продовжують платити (на відміну від деяких батьків, які опинилися в результаті карантину або без роботи, або з мінімальними виплатами).
Так, це не дуже справедливо. Так, "ми на це не підписувалися". Але що поробиш?Дистанційне навчання оголило колосальну нерівність, про яку ми знали, але  могли собі дозволити її певний час не помічати. Ця нерівність проявилося в самих різних площинах та іпостасях.
Починаючи з нерівного доступу до інформації – не у всіх, наприклад, є широкосмуговий інтернет для повноцінного онлайн-навчання. Закінчуючи найважливішим – нерівністю бажань.
У нестандартній ситуації карантину дорослі розділилися на тих, хто готовий хоча б спробувати, і тих, хто “не підписувався". Як підсумок, вибір дорослих не залишає вибору дітям: ті, у кого батьки беруть хоч якусь участь в організації освітнього процесу вдома, виявляються в нерівному стані з тими дітьми, чиї батьки вирішили цим не займатися.
Немає сенсу когось засуджувати. Хтось працює і не може брати на себе таку відповідальність. Хтось не може заглибитись в тему матеріалу – і так клопоту вистачає. А хтось вважає за не потрібно це робити. Не лише дистанційне навчання – взагалі в школу. Поки до школи треба ходити,  і це обов'язково, а якщо не ходити, можуть виникнути неприємності, нехай ходить, чого вдома сидіти, до того ж соціалізація, питання про похід в школу серйозно не піднімається. Але якщо ходити не треба, то і школи як такої немає. 
Не секрет, що багато батьків ставляться до школи скептично. Хтось вважає, що вона"все одно нічого не дає""я уже нічого не пам'ятаю" і т. д. Хтось вважає, що школа застаріла, освіта в сучасному світі має виглядати зовсім інакше. Загалом, школа закрилася – невелика втрата, можна від неї відпочити всім. І батькам теж.
Питання про те, чому школа перетворилася в важку ношу для батьків, варто відзначити на полях і повернутися до нього, коли школи нарешті знову відкриються.
У батьків є виправдання: вони ніколи не навчались вчитись. І вони платять податки державі, яка забезпечує, згідно з Основним Законом, загальну середню освіту. Тобто навчання – зокрема дистанційне – лягає на плечі вчителів. Але і вчителі, своєю чергою, теж ніколи "не підписувалися". Ніхто не готував їх до такого формату роботи. Навпаки, всі вони виховувалися у святій вірі в те, що школа – як інститут, місце, метод – абсолютно непорушна і необхідна. А тут...
У новій ситуації вчителя і цілі школи – як і всі ми, незалежно від віку та професії, поводяться по-різному і проявляють свої кращі й гірші якості з граничною відвертістю. Хтось серфить в інтернеті, експериментує з форматами й платформами, закидує батьківські акаунти всім, що вдалося розшукати, організовує обмін інформацією між батьками, які теж шукають в інтернеті щось (алгебра для дев'ятого класу – це, скажу я вам, той ще челендж для дипломованого гуманітарія), обриває телефони тих, хто не відгукується. Хтось, в кращому випадку, скидає в батьківські групи навчальні плани й домашні завдання для самостійного вивчення.
Сайти шкіл, у кого вони є, в масі своїй виявилися непотрібними речами – життя на них завмерло на тому самому дні, коли був оголошений карантин. Жодних новин. Жодних інструкцій. Жодної інформації про те, як жити далі.
На допомогу приходять високі технології. Але це ще один привід поговорити про нерівність. Онлайн-курси та платформи, на які невпевненою ходою, але все ж входять особливо просунуті вчителі, не для всіх. Для повноцінного користування платформами, особливо які передбачають проведення уроків у форматі відеоконференцій, що поки є найефективнішим способом проведення уроків, необхідно широкосмугове підключення до інтернету. Яке є далеко не у всіх в нашій країні. Ті, у кого такого задоволення немає, опиняються у скрутному становищі. 
А ще потрібна стаціонарна комп'ютерна система або ноутбук. Вчитися через смартфон або навіть планшет –  тільки зазнавати мук. Подивитися ролики на youtube, звичайно, можна. Але вже навіть з презентаціями (звичайними, в Power Point) виникають труднощі. Для набору тексту, роботи з декількома вікнами або навіть для повноцінного веб-серфінгу смартфон абсолютно непридатний. У такий спосіб, ті діти, у яких є доступ до комп'ютера, виявляються в більш вигідному становищі в порівнянні з тими, хто має у своєму розпорядженні тільки мобільні девайси. І це, як правило, питання соціальної й майнової нерівності.
Але в більшості випадків об'єктивні труднощі ніщо в порівняно з суб'єктивним небажанням мати справу з навчанням власної дитини. "Що ви хочете?” – нарікає вчителька четвертокласника. – У нас є діти, які й у звичайний час регулярно не виконують домашні завдання. Так вони вам на карантині самі вдома вчитися будуть?". Звичайна історія: батьки не беруть трубку, а якщо беруть, то відповідають загальними фразами й нічого не роблять. І тиснуть на вчителя – що йому більше всіх треба? ДПА скасували. У наступний клас переведуть – нікуди не дінуться. Так чого турбуватися?
Чиновники МОН борються з цими негативними настроями, як вміють. А відомо, що усе-таки вміють: т. в. о міністра освіти Любомира Мандзій оголосила, що "це не канікули", всі повинні вчитися, тому що після виходу з карантину (вже смішно, правда?) ми з усіх спитаємо, всіх перевіримо, хто що засвоїв. 
Почати з того, що вимагати від учнів відзвітувати про засвоєння матеріалу може тільки той, хто надав цьому учневі всі можливості для навчання. А якщо такої можливості йому не забезпечили, то на якій підставі вимагаєте? А закінчити тим, що це грізне попередження викликає одне просте запитання: ну, припустимо, не засвоїв і що? Відсутність санкцій губить навіть найпрекрасніше розпорядження. Але прописувати санкції у нас, по-перше, не прийнято, по-друге, в даній ситуації це було б просто обурливо: карати можемо, а забезпечити дітям повноцінний і рівний доступ до навчання – ні?
Ідея проводити уроки по ТБ – ніби з’явилась в повітрі. З огляду на телевізійну природу нашої влади й той факт, що більша частина населення живе в телереальності. І вона по-своєму гарна. Телеформат найбільш демократичний – доступ до телевізора, на відміну від широкосмугового інтернету, є у всіх (або майже у всіх). Для проведення цих уроків можна запросити кращих з кращих українських вчителів, і це вже зроблено. У студії можна посадити зірок сцени й екрану, щоб діти хоча б заради цього звернули якусь увагу на те, що відбувається.
Але недоліки телеформату також очевидні та є зворотною стороною його досягнень. Головним освітнім недоліком ТБ зазвичай називають відсутність інтерактивності. Викладач на екрані – це тільки лектор, який ніяк не взаємодіє з аудиторією.
Але відсутність інтерактивності – це пів біди. Ніхто, в загальному, не обіцяв, що повністю замінить школу телевізором, і не стверджував, що ТБ-уроки – це панацея. Це кризове рішення. Спроба закрити чимось хоча б найбільші пробоїни в бортах шкільного корабля. Те, що можна зробити наявними засобами, швидко і максимально демократично.


ЯК УКРАЇНЦЯМ ОТРИМАТИ ПСИХОЛОГІЧНУ ДОПОМОГУ ПІД ЧАС КАРАНТИНУ
Як українцям отримати психологічну допомогу під час карантину
В Україні запрацювала безкоштовна онлайн-програма психологічного супроводу під час карантину.
Психологи та волонтери долучились до соціального проєкту “Супергерої чотирьох стін”, щоб допомогти українцям у час кризи впоратись зі складними емоціями та вийти з карантину кращою версією себе.
Кому буде корисна програма?
ü тим, хто знаходиться у вимушеній відпустці або має ризик втратити роботу чи бізнес;
ü тим, хто відчуває, що вдома загострились конфлікти та непорозуміння;
ü тим, хто доглядає за дітьми та відчуває надмірну тривогу або паніку;
ü тим, хто знаходиться у групі ризику або чиї близькі знаходяться у групі ризику.
“Ми розуміємо, що кризова ситуація може мати негативний вплив на емоційний стан людей. Поточна ситуація вражає абсолютно всіх. У таких умовах в першу чергу важливо “втримати себе”, бо лише так можна втримати свій світ. У кожного з нас сьогодні – різні обставини, різні реакції на ситуацію. Програмою ми хочемо надати підтримку для емоційного стану, якої зараз потребує кожен, навіть якщо не усвідомлює цього”, – зазначають автори проєкту.
Приєднуватись до програми можна в будь-який час у Telegram-каналі Zanovo.Me.
Також там можна пройти безкоштовний тест на визначення рівня тривоги та стресу.
Консультують на каналі досвідчені та сертифіковані психотерапевти Ольга Радчук зі Львова та Любов Медведь із Тернополя, а також Катерина Чурсіна.
Як це працює?
Ви матимете доступ до подкастів та аудіо-гіду по карантину, які допоможуть усвідомити власний стан, його причини та можливі наслідки.
Також у програмі будуть техніки релаксації та вправи для відновлення власного ресурсу.
Кожен матиме можливість ставити запитання – відповіді на них психотерапевти готуватимуть у наступних подкастах.
На каналі, зокрема, будуть говорити про емоційний стан, про внутрішню силу, про те, як уникнути апатії та конфліктів, перебуваючи у замкнутому просторі. Адже чотири стіни у назві програми говорять не лише про стіни, які нас оточують зараз, але і про внутрішні опори, які можуть допомогти впоратись у складний час.
Програма “Супергерої чотирьох стін” також запрошує приєднуватися до програми психологів-волонтерів, адже це можливість підтримати велику кількість населення у час кризи.
На час карантину “Телефон довіри” працюватиме з додатковим чергуванням − звертатися за підтримкою можна щодня з 9:00 до 00:00.

Телефонувати потрібно за номерами 044 272 15 00 з мобільного та 15-00 зі стаціонарного.


АПСАЙКЛІНГ – ЩО ЦЕ?
5 ІДЕЙ ДЛЯ СПІЛЬНОЇ ТВОРЧОСТІ ДІТЕЙ І БАТЬКІВ
27 Березня 2020
Тетяна Павліченко
Розповідаючи дітям про екологію та методи збереження природи, ми приділяємо багато уваги відходам. Пояснюємо, як і для чого потрібно їх сортувати, як смітити менше. Та може виникнути питання: що робити з непотребом, який уже є?
Проєкт “Дружня школа” розповідає про апсайклінг – що це таке і чому це не тільки корисно, але цікаво і весело.
ЩО ТАКЕ АПСАЙКЛІНГ
Апсайклінг – це не просто переробка старих речей, а виготовлення із них нових. Він передбачає повторне використання вживаних речей. Це потрібно, щоб зменшити виробництво і його вплив на зміни клімату, а також кількість відходів і ресурсів, які йдуть на їхню переробку.
ЧОМУ ЦЕ КЛАСНО
Апсайклінг дає можливість по-новому подивитись на непотріб і мотлох, який точно є в більшості домівок. Цей процес не тільки дає причину влаштувати глобальне прибирання, а й придумати і створити щось нове та гарне з речей, яким місце на сміттєзвалищі.
Плюси: чистота і порядок, можливість заощадити сімейний бюджет (бо ж робитимете щось, що точно потрібне) і водночас отримати стильні елементи інтер’єру, побуту, гардеробу. Зрештою, просто цікаво провести разом час.
ЩО МОЖНА ЗРОБИТИ РАЗОМ З ДІТЬМИ
Обкладинки для зошитів, книг, блокнотівВідберіть старі речі, пошиті з цупкої тканини (наприклад, поношені джинси). Прикладіть блокнот у розгорнутому вигляді обкладинкою до поверхні речі. Відмалюйте шматочком мила контури і додайте по 5 сантиметрів по краях, щоб загнути і підшити тканину. Заберіть блокнот, виріжте вашу викрійку, прошийте краї зверху і знизу, щоб можна було одягати на блокнот. Із обрізків можна сплести закладку і зробити петельку для ручки.
Ваза для квітів. Візьміть банку/пляшку/бляшанку, клей і все, що може знадобитись для декору. Обклейте майбутню вазу нитками із старого в’язаного светра чи зробіть на ній аплікацію із шматочків шкіри, які можна вирізати із старих капців чи сумки.
Хатинку для домашнього улюбленця. Це варіант, якщо є непотрібні коробка і футболка. Будка може бути такою: на прямокутну коробку одягнути стару велику футболку так, щоб горловина була, як вхід. Краї з іншого боку приклеїти чи закріпити степлером, рукави зашити і заправити всередину – будуть кишеньками для іграшок.
Світлина від Жирный кот.
Органайзер для речей. Це якщо є багато маленьких коробочок-баночок. Їх можна розфарбувати або обклеїти тканиною і скріпити разом. Допоможе перетворити безлад у тумбочці на порядок.
Годівничка для безпритульних тварин. Маєте старі надщерблені тарілки чи пошкоджені миски, які не протікають, але вже й не використовуються? Прикріпіть їх до шматка труби чи дерев’яного бруска, зверху додайте невелике накриття (щоб у миски не падав дощ) і виносьте туди, де ходять бездомні котики.
Простір для апсайклінгу безмежний – починаючи від простої модифікації старих речей (вкоротити довжину, додати кишені, перефарбувати) до глобальних перероджень.
Використані джерела:
Слово року від Кембриджського словника, the-village.com.ua
Як дати друге життя старим і непотрібним речам: цікаві ідеї, 24tv.ua
Нове життя старих речей, studway.com.ua
Тетяна Павліченко, журналістка проєкту “Дружня школа”, спеціально для “Нової української школи”

Світлина від Чай з лимоном.

33 важливі фрази, які потрібно говорити своїм дітям

Батькам на замітку  
Світлина від Чай з лимоном.

https://www.facebook.com/tea.with.lemon29/?tn-str=k%2AF 
Дитячий  та сімейний психолог Катерина Кес підготувала список фраз, які окриляють ваших дітей та дають їм відчути впевненість у власних силах.
Покажіть дитині, що вірите в неї:
“Я тобі довіряю”.
“Я в тебе вірю”.
“Я поважаю твоє рішення”.
“Як тобі це вдалося?”
“Навчи мене. Як це в тебе виходить?”.
“У тебе виходить це краще, ніж у мене”.
Зверніть увагу на зусилля і старання дитини:
“Я бачу, ти доклав чимало зусиль”.
“Можу уявити, скільки часу на це пішло!”
“Твої старання дають гарний результат!”
“Ти добряче потрудився над цим – і результат чудовий!”
Подякуйте за час, проведений разом:
“Я дуже ціную час, який ми з тобою проводимо разом”.
“З тобою дуже цікаво”.
“Мені дуже сподобалося, як ми пограли”.
“Я рада, що ти вдома”.
Допоможіть дитині самій оцінити свій результат:
“Що ти думаєш про це?”
“Уявляю, як тобі самому приємно!”
“А тобі самому як би хотілося?”
Дякуйте дитині за допомогу та внесок:
“Щиро дякую тобі за те, що ти … (за конкретну справу)”.
“Спасибі за те, що ти зробив”.
“Спасибі за твоє розуміння”.
“Щиро дякую за твою допомогу”.
“Ти мені дуже допомагаєш, дякую!”
“Завдяки тобі я закінчила цю роботу швидше”.
“З твоєю допомогою у нас тепер так чисто”.
Скажіть про те, що бачите:
“Ого! Кімната чиста!”
“Поглянь! Постіль застелена!”
“Які яскраві фарби ти береш!”
“Я бачу, ти дуже постарався!”
“Бачу, що ти сам прибрав зі столу!”
Змалюйте свої відчуття:
“Я дуже люблю вчитися і гратися з тобою”.
“Я відчуваю, що ми з тобою як одна команда”.
“Я така щаслива, що ти у нас є”.
“Мені дуже приємно, коли ти мені допомагаєш”.


Світлина від Чай з лимоном.
https://www.facebook.com/tea.with.lemon29/?tn-str=k%2AF 

Дитяча йога: асани в картинках

Дитяча йога: асани в картинках
Бути в гармонії з власним тілом і завжди мати вигляд на всі сто допоможе йога — тренд у галузі здорового способу життя. Досить сидіти перед телевізором! Якщо хочеш бути здоровим та життєрадісним, приєднуйся до шанувальників дитячої йоги. Я якраз підібрав для Тебе асани для початківців.
Що таке йога?Йога — це давнє вчення про самовдосконалення. Хто і коли вигадав йогу, достеменно невідомо. Однак в долині річки Інд в Індії знайдено багато стародавніх печаток, які зображали людей у медитативних позах. Це перші свідчення існування йоги на Землі — вчені припускають, що виготовили їх ще в ІІІ тис. до н. е. Термін «йога» походить від санскритського слова «йодж» , що перекладається як гармонія, вправа, з’єднання. Засновником йоги вважають індійського мудреця Патанджали. Саме він — лікар та проповідник цілющих асан для розуму і тіла — написав славнозвісні «Йога-сутри». Це перший посібник із йоги, що зберігся до наших днів. А що ж таке асана, запитаєш? Пояснюю! Асана — поєднання певного положення тіла з правильним диханням та медитацією. Асани покликані підтримувати здоров'я, гнучкість тіла та життєву енергію .

Навіщо займатися йогою?

 Асана «Дерево».
Східні гуру (вчителі) запевняють, що регулярні заняття йогою:
  • допомагають розслабитися,
  • покращують роботу внутрішніх органів та систем організму,
  • підвищують працездатність та розумову активність,
  • розвивають координацію рухів.
Цікаво! Перевірити, як йога впливає на розумові здібності, взялися американці. Проведені у Лос-Анджелесі дослідження виявили: найефективнішими вправами для мозку є ті, що вимагають вигинатися назад.
Готовий випробувати на собі популярне захоплення родом зі Сходу? Тоді вперед!

Дитяча йога: ранковий комплекс вправ

Не любиш вставати зранку? Відчути всю чарівність цієї пори доби Тобі допоможе йога. Виконуй вправи та прокидайся з задоволенням!

Дихання сонця

Глибоко вдихаючи, розведи руки в сторони та підніми до неба. Видихни, опустивши руки вниз.

Рогалик

Крути тулуб з боку в бік, розмахуючи руками вперед і назад, немов закручуєшся в маленький рогалик.

Вулкан

Під час вдиху одночасно підніми руки вгору та стань на носочки. Кінчики пальців та п’ятки тримай разом. Всім тілом щосили тягнися до неба.

Шалений лижник

Полюбляєш екстрим? На видиху зігни ноги в колінах, тіло нахили вниз та притисни груди до стегон. Руки відведи назад. Уяви себе швидким лижником!

Блискавка

Видихаючи зігни ноги в колінах і тягнися руками до неба… немов справжня блискавка!

Гора

Стань прямо. Ноги постав разом, паралельно одна до одної. Долоні склади разом перед собою. Міцно стоячи на ногах, тягнися хребтом угору. Не забувай рівномірно дихати і тримати плечі опущеними.

Пробудження

Сядь на підлогу та схрести ноги. Поклади руки на коліна. Тримаючи плечі опущеними, тягнися хребтом угору. От ми й прокинулись!
Занадто легко? Лови ще кілька асан, які Ти можеш виконати під час наступного тренування.

Весела йога для дітей у картинках

Ці вправи допоможуть Тобі позитивно налаштуватися на заняття в школі, зняти напруження після контрольної і просто весело провести час.
Але пам’ятай! Не варто одразу намагатися виконувати складні вправи — йога має дарувати задоволення! Перед тренуванням не забудь виконати розминку. Найкраще займатися йогою під наглядом тренера.

Слоненя

  • Стань рівно.
  • Нахилися вперед.
  • Зімкни руки.
  • Гойдай руками з боку в бік, немов слоненя хоботом.

Вісімка

  • Сядь на підлогу. Схрести ноги.
  • Поклади ліву руку на праве коліно.
  • Праву руку витягни за спиною і глибоко вдихни.
  • Зміни руку.

Видра

  • Ляж на живіт.
  • Витягни руки перед собою.
  • Повільно підійми голову та груди.
  • Випрями руки.

Літачок

  • Ляж на килимок.
  • Підійми груди, руки та ноги.
  • Дихай глибоко.

Лев

  • Стань на коліна.
  • Зігнись, нахиливши груди до стегон.
  • Вдих, видих.
  • Подай тіло вперед и заричи, немов лев.

Сюрприз

  • Сядь рівно.
  • Підтягни коліна до грудей та обхопи їх руками.
  • Поклади голову на коліна.
  • Видихни.
  • Вдихни та підніми голову.

Устриця

  • Сядь на підлогу.
  • Зведи підошви разом.
  • Поклади руки під коліна, торкаючись ліктями підлоги.
  • Вдихни, видихни.
  • Повільно нахили голову до ступень.
А як щодо того, аби наступну асану визначив спінер? Поділи аркуш паперу на сектори з літерами або позиціями та розкрути спінер. Виконуй асану, на яку вкаже стрілочка.
Літачком, видрою чи метеликом — а ким будеш Ти наступного заняття? Цікаві асани йоги, що нагадують рухи тварин, погойдування дерев або різноманітні предмети, допоможуть Тобі з радістю почати новий день та розслабитися після занять у школі. Головне — не втомлюватися шукати асоціації.

Чому потрібно сміятися щодня?

Чому потрібно сміятися щодня?
Лише сімнадцять м’язів потрібно напружити, аби усміхнутися, і цілих сорок три — щоб насупитися. Тож посміхайся щодня, адже це так легко і приємно!
Десять хвилин нестримного сміху можуть замінити півгодини тренувань у спортзалі, а якщо сміятися по сімнадцять хвилин щодня, можна продовжити собі життя на рік. Ось чому коміки живуть значно довше, аніж прихильники сатири (Вчені перевірили тривалість життя акторів за період 270 років).
Чому потрібно сміятися щодня?
Завдяки сміху можливо не лише покращити здоров’я, але й непогано заробити. Чотири тисячі доларів коштує усмішка американця Тода Гордона в рекламному ролику. Маркетологи помітили, що сміх саме цього актора миттєво піднімає продажі.
Користь сміху для здоров'я
До речі, офіціанти, які постійно усміхаються клієнтам, заробляють в півтора рази більше чайових, аніж ті, що мають серйозний вираз обличчя.
Якщо любиш посміятися від душі, Твоя фігура буде Тобі дуже вдячна. П’ятнадцять хвилин сміху спалюють стільки калорій, скільки додається в організм з плиткою шоколаду середнього розміру.
Чим корисний сміх?
Мрієш стати космонавтом? Тренуй почуття гумору! Виявляється, існує спеціальна комісія, яка визначає, чи вміє претендент на цю посаду жартувати. Звичайно, а що ж іще залишається робити у космосі?
Чим корисний сміх?
Ти, мабуть, і не замислювався, проте всередині Твого тіла вирують справжні пристрасті. Тільки уяви собі: коли Ти смієшся, повітря виштовхується з легенів зі швидкістю 100 км/год.
Чому потрібно сміятися щодня?
А де ж у світі найбільше люблять посміятися? Виявляється, люди з найкращим почуттям гумору мешкають на Кубі та у Бразилії. А найбільш похмурі — жителі Скандинавських країн.
Чому потрібно сміятися щодня?
Доведено: веселих, життєрадісних людей на 40 % менше вражають хвороби серця, аніж похмурих та дратівливих.
Чому потрібно сміятися щодня?
Сміх буває веселим та сумним, іронічним та щирим, добрим і отруйним, багатозначним і без причини, безсоромним і сором’язливим, гордим і задушевним, нахабним і боязким. Експерти сміху визначили 400 видів сміху. А які з них відомі Тобі?
Чому потрібно сміятися щодня?
Наука про вплив сміху на організм людини — це сміхотерапія. Засновник її — американський психолог Норман Казинс, що увійшов в історію як «людина, яка розсмішила смерть». І не даремне…
Тяжко захворівши, втративши здатність ходити і усіляку надію на одужання, вчений з лікарні переселився у місцевий готель, і став щоденно дивитися комедії. Просміявшись кілька днів поспіль, чоловік помітив, що його біль згас. Результати аналізів ставали дедалі кращими. Пройшло кілька років — і Норман відновив здатність рухатися, повернувся на роботу і почав грати на роялі. Ось вона — чудодійна сила сміхотерапії!
Чому потрібно сміятися щодня?
Як говорив Барон Мюнхаузен: «Серйозне обличчя — це ще не ознака розуму. Найбільші дурниці на Землі вчинялися саме з таким виразом обличчя». Тож не забувай усміхатися щодня, будь розумничкою, і нехай щастить!

В умовах карантину та ізоляції ми 

часто накопичуємо емоціі! 

Давайте вчитись правильно ними керувати! Всім здоров’я ❤️
Взято з #небийдитину

В умовах карантину й самоізоляції ми переживаємо дуже величезний спектр емоцій.
Важливо визнавати усі ці різні відчуття в собі і висловлювати їх прямо, в безпечний спосіб.
Не прискіпуючись до побутових дрібниць, а розуміючи справжню причину переживань.
Щоб емоції не накопичувались і не вибухали, а минали собі, знаходячи адекватний вихід назовні.

Світлина від НеБийДитину.




КАРАНТИН ЧИ КАНІКУЛИ: ЯК ІЗОЛЯЦІЯ ВПЛИВАЄ 
НА ПІДЛІТКІВ
Не ходити в школу, дивитися серіали та спати досхочу — здавалося б, саме те, про що мріє кожен підліток. Проте з початком карантину збільшився лише рівень тривожності, а також кількість завдань для дистанційного навчання.
Карантин має захистити нас від коронавірусу та пришвидшити момент, коли кожен з нас зможе нормалізувати звичний темп життя. Дбаючи про безпеку власну та суспільну, ми залишаємося вдома та обмежуємо соціальні зв’язки до допустимого мінімуму. Проте, на жаль, усвідомлення того, що ми робимо суспільно-важливу річ, не компенсує нашу потребу в спілкуванні, свіжому повітрі та нових локаціях.
Які наслідки це має для найменш захищеної соціальної групи — підлітків? З якими новими проблемами вони зіштовхнулися та як їх можна вирішити?
ЯК ІЗОЛЯЦІЯ ВПЛИВАЄ НА ПІДЛІТКІВ
Часи, коли бути інтровертом та соціофобом вважалося модним, минули. Тепер приховати сум через брак розмов із друзями та спільних прогулянок стало важче. Тому підлітки все частіше відчувають на собі всі недоліки карантинного режиму, і він з «відпочинку» перетворюється на справжнє випробування.
Дослідження показують, що відсутність соціальних зв'язків спричиняє стрес, що корелює з такою ж шкодою нашому здоров'ю, як куріння 15 цигарок на день.
Наразі рівень стресу та напруги зашкалює, і буде лише зростати. Кожен може це проспостерігати в собі — лише зупиніться на мить, глибоко подихайте 5 хвилин і оцініть, наскільки багато уваги, розмов та думок ви приділяєте тому, щоб обговорити коронавірус, карантин?
Цей стрес може бути не усвідомленим, проте ви все одно перебуваєте у стресі, які б практики не застосовувалися. Причина проста: світ змінився і вже не буде таким, до якого ми звикли і де почували себе комфортно. Якщо в лютому ще була надія, що «пронесе», то сьогодні вже доводиться вчитися приймати те, що карантин — це надовго.
Проте чому підлітки переживають цей період більш травматично?
Це пов’язано з особливостями непростого віку. Причина — зміна тіла, а також розуму, який тільки починає пристосовуватися до світу.
Для учнів-випускників, що складатимуть ЗНО, студентів, які тільки починають заробляти собі на життя, цей вимушений вибір спричиняє серйозний тиск. Закриття шкіл, скасування улюблених концертів, закриття затишних кав’ярень та обмеження фізичного контакту з однолітками — все це руйнує звичний образ життя підлітка.
Ті, хто кажуть, що вихід із зони комфорту часто необхідний, просто не усвідомлюють, що це не та ситуація, яка загартовує і робить сильніше. Когось, може, й робить, але для більшості молодих людей довготривалий карантин означає ризик панічних атак, депресії та страху.
Як батьки можуть допомогти підліткам пройти цю кризу?
Карантин — час для сімейної єдності чи сімейної паніки? Якщо перше є очікуванням від карантину, то друге стає сумною реальністю. Як кажуть, мем смішний, ситуація — страшна.
Щоб їй зарадити, важливо розуміти, як саме дорослі — батьки та вчителі — можуть допомогти підлітку та знизити його рівень тривоги.
1. Нормалізуйте тривогу
Допоможіть молодим людям зрозуміти, що здорова тривожність має мету: вона попереджає нас про потенційні загрози та допомагає нам рухатися до безпеки. Скажіть спокійно: «Відчуття тривоги зараз має сенс. Це значить, що у тебе правильна реакція на новини про коронавірус».
2. Запропонуйте перспективу
Для психологів тривожність є нездоровою лише тоді, коли вона виникає за відсутності загрози — коли взагалі немає про що турбуватися. Або коли тривожність досягає настільки високого рівня, що суттєво не залежить від загрози. Наприклад, коли підліток переживає панічні атаки через сварки або побутові складнощі. Ми можемо допомогти підліткам утримати свою стурбованість щодо карантину на належному рівні, переконавшись, що вони не переоцінюють небезпеку або недооцінюють свої здатності захищати себе від цих небезпек. Скажіть підлітку: «Ти можеш самостійно знизити ризики: тримай руки чистими і подалі від обличчя, уникай тих, хто кашляє і чхає, захищай імунну систему, висипайся та будь удома».
3. «Перемістіть прожектор»
У важкі часи дослідження показують, що підлітки почувають себе краще, коли звертають свою увагу на підтримку інших. Після повені в 2006 році, яка знищила невелике містечко на півдні Польщі, дослідження встановило, що підлітки, які надавали найвищий рівень соціальної підтримки постраждалим від повені, продемонстрували найбільшу впевненість у своїй здатності вирішувати виклики у власному житті.
Для цього Teenergizer надає безкоштовну психологічну допомогу онлайн. На сайті teenergizer.org кожен підліток може отримати консультацію психолога або рівного консультанта абсолютно конфіденційно та безкоштовно.
4. Заохочуйте відволікатися
Коли ми тривалий час зосереджені на небезпеці, тривога зростає, а коли ми звертаємо свою увагу в інше русло, тривога скорочується. Багато підлітків не в змозі абстрагуватися від Covid-19, враховуючи, що ця тема пронизує заголовки та соціальні мережі. Підлітки можуть стати прекрасною підтримкою одне для одного завдяки соціальним мережам — запропонуйте частіше телефонувати по відеозв’язку бабусям та дідусям, друзям, і просто питати їх про самопочуття.
Чому б не організувати онлайн-лекцію для однокласників?
Спеціально для підлітків ми проаналізували найкращі поради психологів та коучів і випустили 10 найкращих порад, як пережити карантин та адаптуватися до змін у світі. Підготовлені молоді тренери готові провести безкоштовну онлайн-лекцію по психологічній адаптації до сучасного світу для учнів та студентів на нашій платформі. Щоб замовити лекцію — напишіть нам info@teenergizer.org.
5. Керуйте власною тривогою
Тривожні батьки частіше мають тривожних дітей. Цей висновок має багато логічних пояснень, але ось одне: молоді люди несвідомо шукають у дорослих поради, наскільки спокійно або нервово реагувати, стикаючись з чимось новим.
Підлітки відчувають, коли дорослі говорять одне, а відчувають інше. Промовляння заспокійливих слів не принесуть нічого хорошого, коли наше власне занепокоєння зростає. Виснаження від напруги залишає нам менше можливостей втішати підлітків і молодих людей, засмучених через пропущені події та можливість насолоджуватися весною.
Teenergizer запускає у соціальних мережах кампанію #StaySafe, яка спрямована на зниження тривоги серед підлітків та молоді, має на меті підтримку психологічного здоров’я.

Директорка школи закликала вчителів звести до мінімуму домашні завдання

В мережі з'явився зворушливий лист вчителям, учням та батькам від директорки школи.
Жанна Анкушина-Король, директорка Жовтанецького опорного ЗЗСО, опублікувала зворушливий лист на підтримку вчителів, учнів і батьків. Допис у фейсбуці став дуже популярним – його поширило понад 16 000 користувачів.

Шановні батьки, я ВСЕ ЗНАЮ! Знаю, як вам важко поєднувати роботу, домашні справи й навчання дітей. Дякую за те, що окрім маси проблем – намагаєтесь бути учителями. Моя порада. Відверто крамольна. Якщо у вас зовсім немає часу займатися уроками з дітьми – не відривайте на це годинку. Ви не встигнете вивчити з ними 5-8 предметів на день. Привчайте їх до самостійності, не опікуйте і не сваріть. Не страшно, що якась тема не опанується. Ми, учителі, все надолужимо, це наша місія. А ви просто любіть своїх діток, розмовляйте з ними, читайте їм чи разом з ними книги, переглядайте милі сімейні комедії.
Дорогі учителі, я ВСЕ БАЧУ! Бачу, яке понаднормове навантаження лягло на ваші плечі; бачу ваше спілкування з дітьми з 7 ранку і до 11 вечора; бачу фото творів чи контрольних робіт, як ви їх примудряєтесь перевірити – для мене таємниця; бачу занепокоєння, що не можете зібрати одночасно 25 дітей для проведення уроку онлайн.Дякую вам за титанічну працю. Моя порада. І знову крамольна. Зведіть до мінімуму домашні завдання. Найголовніше – здоров’я дітей, їхніх батьків і ваше. Воно нам знадобиться, коли усі повернемось у школу і будемо надолужувати прогалини у навчанні.
Любі діти, я ВСЕ РОЗУМІЮ! Розумію, як вам хочеться вирватись на вулицю, погасати коридорами школи, зустрітися з друзями. Ще трішки – і це все буде. Дякую вам, що вчитеся дистанційно, дякую за самостійність, за недитячу відповідальність. Моя порада. Не крамольна. Використайте шанс усвідомити цінності: збереження природи, спілкування з рідними, зробіть канапки до приходу мами й тата з роботи.
І БУДЬТЕ УСІ ЗДОРОВІ!!!


5 простих ігор, для яких потрібні тільки папір і ручка
Діти все більше часу проводять за комп’ютерами та гаджетами, роблячи уроки або граючись. Щоб уся сім’я відпочила, можна пограти в прості ігри з папірцем і ручкою, що знайомі нам з дитинства й точно всім сподобаються, радить Mel.
1. «Стовпчики», або «Слова на одну букву»
Що потрібно. Аркуші А4, ручки і лінійка.

Як грати. Розділіть аркуш на кілька вертикальних смуг, зверху позначте «шапку» горизонтальною лінією. В отримані верхні розділи таблиці випишіть категорії, у рамках яких ви будете придумувати слова. Вони можуть бути будь-якими.
Наприклад: «жіночі імена», «чоловічі імена», «географічні назви», «тварини», «рослини», «назви книг», «прізвища письменників», «бренди» тощо. У кожного учасника гри (а їх може бути скільки завгодно, починаючи від двох) повинен бути такий листок.
Учасники вибирають букву — можна домовитися, а можна вибрати за допомогою генератора випадкових чисел. Далі потрібно засікти час — тут усе залежить від ерудованості та швидкості реакції гравців. За цей час потрібно в кожну з категорій встигнути вписати якомога більше слів на цю букву. Коли гра закінчується, усі учасники звіряють свої слова. Однакові слова викреслюють. У кого залишилося більше невикреслених слів, той і виграв.
До речі, у таку гру можна запросто грати англійською — так від неї буде ще більше користі. Або будь-якою іншою мовою, яку ви вивчаєте.
2. «Слова зі слова»

Що потрібно. Аркуші паперу і ручки.
Як грати. Усі учасники гри виписують собі довге слово, про яке домовляються заздалегідь. Важливо, щоб слово було дійсно довгим: що більше в ньому букв, то більше слів ви зможете скласти. Спробуйте для початку слово «електроенцефалограма» або, наприклад, «фантасмагорія».
Далі все просто: ви засікаєте час і намагаєтеся скласти якомога більше слів з довгого слова. Наприклад, з «електроенцефалограма» відразу виходять слова «гама», «грам», «флот», а зі слова «фантасмагорія» — «магія», «гора» і «мафія» (не кажіть дітям, що ми вам підказали).
Дотримуйтеся правил: виписувати можна тільки загальні іменники. Після того як час вийшов, хтось зачитує свій список, а інші викреслюють слова, які збігаються. У кого більше залишилося, той переміг.
3. «Сонечко сходить»
Що потрібно. Аркуш паперу і ручка.
Як грати. Найпростіше грати удвох. Перший гравець загадує слово і під кожну літеру цього слова малює клітинки (як у «Поле чудес»). У першу й останню клітинки вписує літери, щоб було простіше відгадувати. Другий гравець пропонує інші літери, які, на його думку, можуть входити в це слово.
Із кожною помилкою перший гравець повинен намалювати одну із частин «сонечка» — коло, промінці, очі, ніс, рот. Готова картинка — «сонечко зійшло» — означає, що другий гравець програв. Спочатку гра називалася «шибениця» і її й малювали, та це може травмувати дитину, тому пропонують сонечко, квіточку або дерево. Головне — чітко визначити наперед кількість елементів.
4. «Майже Скрабл»
Що потрібно. Аркуш паперу в клітинку і ручка.


Як грати. Намалюйте квадрат 5×5 клітинок. У середину впишіть слово з п’яти букв (наприклад, «казан»). Наступний гравець підставляє букву так, щоб вона стикалася з уже написаним словом. При цьому повинно вийти нове слово! Наприклад, якщо над буквою «а» ви напишете букву «ф», то у вас вийде нове слово — «фазан». Поширений варіант назви гри «Балда».
Скільки букв у придуманому вами слові, стільки очок ви й заробляєте. Що довше слово з уже існуючих букв ви придумаєте, то більше у вас очок. Гра закінчується, коли закінчуються клітинки або слова, які можна придумати.
Виграє той, у кого більше очок. Якщо вам здається, що 25 клітинок — це надто мало, то спробуйте намалювати квадрат 7×7 або 9×9. Хоча гра не така вже й проста, якою здається на перший погляд!
5. «Стікери на лоб», або «15 питань»
Що потрібно. Паперові стікери, ручка або взагалі нічого.\
Як грати. У гри є два варіанти.
Варіант 1. Грають від трьох осіб і більше. Усі приклеюють стікери собі на лоб. Кожен пише сусідові ім’я якогось персонажа, знаменитості або знайомого. Важливо, щоб це була жива істота (хай навіть вигадана). Людина не бачить, що написано в неї на лобі.
Кожен з гравців ставить запитання про свого персонажа. Наприклад: «Я чоловік?» або «Я президент?» Якщо він отримує позитивну відповідь, він продовжує ставити питання. Якщо негативну — хід переходить до іншого гравця. Виграє той, хто першим вгадав свого персонажа.
Варіант 2. Можуть грати двоє людей. Один гравець стає ведучим і загадує персонажа. Інший повинен поставити й вибудувати 15 запитань так, щоб з їхньою допомогою повністю вгадати героя. Тобто за 15 ходів йому доведеться від запитання «Чи існував герой у реальності?» дійти до прямого запитання про ім’я: «Ти загадав Тараса Шевченка?» Якщо вийде вгадати персонажа за меншу кількість питань — добре. А ось якщо в 15 питань ви не вкладетеся, значить, програли. Також є варіація гри «Хто я?» — з готовими наборами картинок та запитань.
Автор: Освіторія

Світлина від НеБийДитину.

ЩО РОБИТИ, КОЛИ ПОЧИНАЮТЬ ЗДАВАТИ НЕРВИ?
Домовтеся з партнером/кою про правило «тайм-ауту». В момент, коли відчуваєте, що втрачаєте контроль над емоціями, говоріть: «ТАЙМ-АУТ!», це означає, що вам потрібен певний час, щоб побути наодинці, заспокоїтись та відновитись.

ЩО ЗРОБИТИ ДЛЯ ЕМОЦІЙНОГО ВІДНОВЛЕННЯ:
РЕЛАКСУЮЧЕ ДИХАННЯ: вдих робимо на 2 рахунки, видих – на 4 рахунки. Повторюємо 5 хвилин. Потім вдих робимо на 3 рахунки, видих – на 6. Повторюємо 5-10 хвилин. Це дихання стабілізує емоційний стан, знижує дратівливість та зменшує тривожність або паніку.

БАЛАНСУЮЧЕ ДИХАННЯ: великим пальцем закриваємо праву ніздрю. Вказівний та середній пальці розміщуємо на лобі. Робимо вдих через ліву ніздрю. Після цього закриваємо ліву ніздрю безіменним пальцем та робимо повільний видих через праву ніздрю. Вдихаємо через праву ніздрю, закриваємо її та повільно видихаємо через ліву. Продовжуємо почергове дихання 10-15 хв. Воно балансує праву та ліву півкулю мозку та емоційний стан людини.

РЕЛАКСАЦІЯ. Ввімкніть музику для релаксації (йоги, медитації). Треба лягти на спину, заплющити очі та дати всьому тілу розслабитись. Можна уявити, що ви відпочиваєте на теплому піску, розслаблене тіло занурюється у м‘який пісок. Залишатися у положенні 15-20 хв.

ВІЗУАЛІЗАЦІЯ «СОНЦЕ ТА ДОЩ». Сядьте у зручне положення на подушку чи на стілець. Заплющте очі. Підніміть догори руки, уявно візьміть у свої долоні теплий шматочок сонця та покладіть його у середину живота. Почніть дихати животом – на вдихові живіт розширюється і стає більшим, на видиху – звужується. Уявляйте всередині живота яскраве сонце. Дихати потрібно 10 хвилин.
Далі уявіть, що ви знаходитесь у красивому зеленому лісі. Покладіть долоні на коліна, відкривши догори. Уявіть, що з неба пішов теплий літній дощ, цілющі ароматні краплини освіжають все тіло. Кожна клітина вашого організму відновлюється та наповнюється силою. Звісно, краще робити профілактику емоційного виснаження. Тому рекомендую виділяти 1 годину в день для йоги, цигун, дихальних практик чи медитації. Все можливо, якщо домовитись із партнером/кою або робити практику, коли діти сплять. Це працює!

Авторка: Antonina Oksanych

Світлина від НеБийДитину.

КАРАНТИН
ВИПРОБУВАННЯ ДЛЯ СІМ’Ї.

Нові умови для роботи, взаємодії та відпочинку у чотирьох стінах часто стають випробуванням для родини. Все не так, як було раніше.

Тривога, страх, хвилювання можуть підсилювати напругу у стосунках, а обмежений простір підвищує дратівливість і відчуття ув‘язнення.
Сьогодні ми переживаємо те, чого ніколи не переживали раніше – тому доводиться адаптуватися до нових умов родинної взаємодії. Перебування цілий день удома може посилити відчуття, що «я собі не належу», а у результаті, дратівливість.
Тому в нових умовах слід переглянути розподіл обов’язків та організації простору.
Що може допомогти налагодити взаєморозуміння у родині?

1. Варто переглянути сталий РОЗПОДІЛ ОБОВ’ЯЗКІВ в родині в залежності від навантаження на роботі та віку дітей. В кризових ситуаціях дуже важлива КОМАНДНА РОБОТА. Частину обов’язків по господарству доручайте дітям, навіть якщо їх виконання буде неідеальним. Поясніть, що в умовах карантину ви потребуєте від них більше допомоги. З партнерами також варто домовитись про взаємодопомогу. Наприклад, чоловік може взяти на себе приготування сніданку, обіду чи вечері. А жінка може виходити з дітьми на прогулянку. Малих дітей можна вкладати спати дорослим по черзі.

2. Виділіть робоче місце та складіть ГРАФІК, хто коли із дорослих працює, а інший тим часом приглядає за дітьми та господарством.

3. Виділіть НАВЧАЛЬНЕ МІСЦЕ для дитини. В цей час важливо, щоб дитина взяла на себе трохи більше обов‘язків, принаймні, тримати своє навчальне місце у порядку, складати зошити, канцелярію.

4. Простіше утримувати порядок, коли кожний ПРИБИРАЄ ЗА СОБОЮ. Введіть таке правило у родині.

5. Складіть РОЗПОРЯДОК ДНЯ – це організовує родину та надає відчуття стабільності, яке було порушене епідемією. Важливо, щоб у розпорядок дня була включена не лише робота та дитяче навчання, але й час для спорту, ВІДПОЧИНКУ, розваг та приємних ритуалів.

6. Для того, щоб не було відчуття «дня сурка», ЧЕРГУЙТЕСЯ із партнером у розподілі обов‘язків: хто готує їсти, йде за продуктами, приглядає за дітьми. Варто відходити від гендерних стереотипів, адже всі опинилися в однакових умовах.

7. Незважаючи на графік, залишайте місце для СПОНТАННОСТІ ТА ТВОРЧОСТІ! Відходьте від перфекціонізму, всіх справ не переробиш в карантинних умовах! Гарний настрій та ВЗАЄМОПІДТРИМКА – перш за все!

8. Заспокоює та гармонізує ТВОРЧІСТЬ РУКАМИ. Внесіть у ваш розпорядок дня творчість чи роботу руками: приготовити з дітьми пиріг, наліпити вареників, посадити насіння, щось зв‘язати чи зшити.

9. Під час карантину порушується ОСОБИСТИЙ ПРОСТІР. Кожному члену родини потрібен ЧАС НАОДИНЦІ. Якщо простір обмежує, складайте графік «усамітнення». Поважайте бажання кожного побути наодинці! В карантинний час це стає значимою ПОТРЕБОЮ, ігнорування якої призводить до емоційних зривів. Організовуйте з дітьми інтровертні ігри: побудувати удома халупу із подушок чи коробок, помалювати наодинці, послухати музику у навушниках. Медитуйте всією родиною.

10. Дізнайтеся про данське мистецтво щастя - «Хюґе». В країнах, де мало сонця і тепла, люди навчилися створювати затишок вдома і НАСОЛОДЖУВАТИСЯ ПРОСТИМИ РЕЧАМИ домашньої атмосфери: загорнутися у м’якенький плед, заварити ароматний трав’яний чай чи глінтвейн, одягнути тепленькі шкарпетки, спостерігати за природою у вікно чи дивитися комедію, готувати випічку, слухати музику...

11. Обмеження у пересуванні потрібно компенсувати ФІЗИЧНОЮ АКТИВНІСТЮ. Проводьте зарядку всією родиною, по можливості виїжджайте в ліс. Наприклад, діти можуть присідати чи віджиматися, змагаючись із батьками. Фізична активність вкрай важлива для дорослих, щоб підвищити серотонін у боротьбі із стресом.
Авторка: психологиня Antonina Oksanych.

Світлина від НеБийДитину.


РОДИНА НА КАРАНТИНІ.
Продовження.
1. Створіть ДОБРІ СІМЕЙНІ ТРАДИЦІЇ.
Наприклад, зарядка щоранку, спільне приготування сніданку, чаювання після обіду, спостерігання заходу сонця на балконі, спільний перегляд серіалу.
2. Не забувайте, що ВСІ ОБМЕЖЕННЯ ТИМЧАСОВІ!
Подумайте, що позитивного приніс вам карантин – може, більше часу з дітьми, домашнього затишку, здорової їжі, прогулянок на природі? З якою користю для себе ви можете використати цей час?
3. Важливо прийняти, що самоізоляція – це ВЛАСНИЙ ВИБІР ЗАДЛЯ ЗАХИСТУ свого здоров‘я та здоров‘я близьких. Коли ми сприймаємо ситуацію, як примус, то відчуваємо більше негативних емоцій. Коли усвідомлюємо, що це власний вибір, то повертаємо собі ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ, а з нею і СИЛУ організувати самоізоляцію найкращим чином. Так, щоб була і робота, і відпочинок, навчання, творчість і спорт. Все у наших руках.
4. В нових умовах варто вчитися ЖИТИ ТУТ І ЗАРАЗ, радіти тому, що є у житті кожного з нас. Якщо їсти, то повноцінно відчувати смак їжі, не перебиваючи його метушнею та телебаченням. Якщо грати з дітьми – то вмикатись емоційно, не відволікаючись на роботу. Якщо ГОВОРИТИ з чоловіком, то ВІДКРИТО, розділяючи з ним свої переживання. Частіше говорити один одному «ДЯКУЮ» І «ЛЮБЛЮ ТЕБЕ»!
5. Дозвольте собі БУТИ НЕІДЕАЛЬНИМИ. Щось не встигати, недоприбирати, недовчити з дитиною уроки, приготувати швидку їжу, втомитися від дітей «на голові». Все це нормально в умовах обмежень! Кожен з нас потребує підтримки, а не критики! Бережіть себе та своїх близьких!
Авторка: психологиня Antonina Oksanych.
Світлина від НеБийДитину.

ВТОМЛЮВАТИСЯ ВІД ДІТЕЙ - ЦЕ НОРМАЛЬНО І НЕ СОРОМНО

Від дитини, як і від будь-якої іншої людини, може виникнути «стрес спілкування». Тут можуть бути ситуативні обставини, як, наприклад, новорічні канікули. Після новорічних свят завжди багато звернень до психологів, тому що під кінець довгих вихідних всі встигають втомитися один від одного і пересваритися.

Якщо ви провели з маленькими дітьми-погодками десять днів поспіль (та ще якщо виявилися замкнені в квартирі: карантин, погода погана, діти застудилися), дуже ймовірно, що ви захочете відправити дітей в дитячий садок,  школу а самі будете раді попрацювати. Це нормально. Це ситуативно. Але якщо вам постійно хочеться відпочити від дитини, тут вже треба думати, чому. Можуть бути дуже різні причини. Можливо, це нервове виснаження, ніяк не пов'язане з дитиною.

Якщо ви втомилися від дитини і хочете відпочити - скажіть про це. Але вчасно. Адже батьки, перш ніж це визнати, часто доходять до краю. І вже не говорять, а кричать. Якщо сказати спокійно і пояснити, чому вам потрібно посидіти в тиші - це буде про ваші потреби, а не про те, що діти вас дістали. Спочатку героїчно терпіти, а потім прокричати про це в образливій формі - ось це не правильно.

Джерело: Людмила Петрановская
Ілюстрація: Soosh





«У людини можна забрати все, крім одного - останньої з людських свобод - у будь-яких обставинах вибирати своє ставлення до того, що відбувається» - Віктор Франкл


30 дій по догляду за собою та одне за одним, коли ми разом переживаємо глобальну кризу (від всесвітнього руху Action for Happiness). Тримаймося, друзі!

Світлина від Чай з лимоном.
Світлина від Child Mentor.


Світлина від Чай з лимоном.


Світлина від Чай з лимоном.

НАЙМИЛІША ДИТЯЧА КНИГА ПРО КОРОНАВІРУС УКРАЇНСЬКОЮ


Коли ми вперше її побачили - замилувалися, коли ми дізналися, що її переклали українською - були дуже щасливі. Видавництво ArtBooks зробили якісний переклад для українських сімей та виклали у загальний доступ. Ви - круті!

Чому ця книга особлива?
Один із найкращих ілюстраторів, Аксель Шеффлер, і видавництво @nosycrow підготували для читачів незрівнянний подарунок, 🎁 який допоможе дітям зрозуміти, що таке коронавірус, які наслідки він має та яких правил слід дотримуватися під час карантину.

Над її створенням працював Ґрехем Медлі, професор Лондонського інституту гігієни та тропічної медицини і фахівець з моделювання інфекційних хвороб, спільно з педагогами і дитячим психологом.

Ми віримо, що ця книжка допоможе батькам та дітям краще зрозуміти одне одного!☺️
А також пишаємося, що змогли доєднатися до такої хорошої справи 🙌

Переходьте на сайт видавнивцтва 👉 artbooks.ua/coronavirus та завантажуйте книгу БЕЗКОШТОВНО💥
Бережіть себе

#helpmenpa #stopcovid19



Сум і плач - це нормальна і природня реакція організму на труднощів, і у ХЛОПЧИКІВ також! Давайте вчитися правильно реагувати на плач дитини 
👇
Світлина від Дитячий психолог.


Світлина від Дитячий психолог.

Куди ти йдеш? Або  блукаючи стежками життя.

  
Чи буває таке відчуття ніби ви не знаєте як взаємодіяти з оточуючим світом? Що від нього очікувати? Чому він не такий, яким би ви хотіли його бачити?..
Перш ніж досліджувати навколишню реальність не завадить дізнатись більше про власний внутрішній всесвіт.   
Один досить простий та популярний асоціативний тест пропонує людині зануритись у власну підсвідомість, ввімкнути процес фантазування та здійснити уявну подорож, яка заодно допоможе дізнатись більше про себе.
Серед багатьох образів, які людині пропонуються для  візуалізації:  тварина, паркан, море, нора, струмок  та інші. Безліч символів, які також важливі та варті окремої уваги.
Ми зупинимось на двох із них: ЛІС та БУДИНОК.
Так ось… Уявіть собі, що йдете по лісу… Який він? Що відбувається навколо? Ви один чи хтось є поруч? Яка погода?..
Ви йдете далі та бачите будинок… Який він? Вам хочеться туди зайти? Ви заходите в нього. Роздивіться навколо. В яку кімнату зайдете першою? Опишіть її. Які в будинку ще є кімнати? Чи підете ви ти у підвал? Що там знаходиться? Опишіть горище. Хто там або що?..
Подорож пропонує ще багато зустрічей. Зосередимось саме на цих двох ключових символах, якими оперує підсвідомість більшості людей.
Отже, ліс… Прогулянка лісом символізує те, як людина сприймає саме життя. Наскільки людині в житті комфортно, цікаво та легко. А можливо ліс лякає?.. Чи знаєте ви де шукати потрібну стежку?.. Хто супроводжує вас по цьому лісу?… Можливо ви цілком самотні... Який цей ліс? Чи квітне він, чи може дати ресурси для життя: їжу та хмиз для багаття? А можливо ліс холодний та незатишний… Можливо, навіть, що там чатує небезпека….

Будинок це також ставлення до себе та свого життя… Наскільки він затишний та захищений … Наскільки придатний для існування та комфортний.. А можливо він зруйнований? Ким або чим? Чи можна його відремонтувати та хто в цьому може допомогти?...
Особливу увагу варто приділити горищу та підвалу. Горище – це всі знання, уміння та навички, які людина здобуває протягом життя. Наскільки воно охайне? Чи всі речі в ньому потрібні та виконують свої функції…
А ось і підвал… Це все підсвідомі або погано усвідомленні наміри, бажання, можливо страхи. Що там зберігається? Чи комфортно там знаходитись? Чи знаєте ви кожен куточок цього приміщення?...
Відповіді, які ви отримали можуть стати  можливістю замислитись над тим, яким є для вас життя. Яким ви його відчуваєте блукаючи тими лісами та лабіринтами кімнат. Чи почуваєтесь комфортно. Чи є таке місце, яке можна назвати «своїм».
У кожного бувають періоди в житті, коли намагаєшся віднайти ту саму стежку або принаймні зрозуміти куди йти та що щукати. Періоди, коли намагаєшся «залатати» свій  метафоричний будинок життя, щоб хоча б не так сильно задував вітер крізь шпарини… Або взагалі намагаєшся відбудувати самого себе з уламків, які лишились після бурі, якою виступила певна життєва трагедія.
Але все можливо. І віднайти стежку. І відбудувати будинок. І почуватись в безпеці. Головне, по перше – не побоятись відправитись у подорож у власну свідомість та підсвідомість, по-друге – віднайти ресурс, який допоможе.
У кожного є свій унікальний ресурс. Так само можна працювати із своєю свідомістю та підсвідомістю використовуючи техніки візуалізації, релаксації та медитації. Однією з таких технік є практика очищення від негативних установок «Сад Душі». Наш розум можна порівняти з величезним садом. Поки ви доглядаєте його – він квітне та росте. Варто його запустити – як все заростає бур’яном та чагарником.
…Вдихніть повітря напоєне чарівними ароматами… ви знаходитесь серед чудових квітів…Відчуйте як тут тепло та затишно. Цей сад буде настільки красивим, наскільки ви захочете. Посадіть тут такі рослини, які ви бажаєте, заселіть його живими істотами. Приберіть те, що вам не подобається… Все це – ваше і тільки ваше…
Все починається з думок. Якщо вважати, що нехай все буде так як є та якось все само собою владнається – то і результати будуть відповідні. Одного дня ви дуже здивуєтесь тим, що відбувається з вашим «садом», з вашим власним життям. Відповідальність за наше життя лежить тільки на нас самих. І питати ми маємо в самих себе: що я зробив, щоб мені було добре?..
Вибір за людиною: блукати хащами чи засаджувати садок. Стояти над руїнами чи будувати щось нове

Світлина від Дитячий психолог.

ДОМАШНЄ НАСИЛЬСТВО В УМОВАХ КАРАНТИНУ: ЯК УНИКНУТИ

Мій дім – моя фортеця. Так кажуть, коли вважають власну домівку найбезпечнішим місцем на планеті, місцем, де можна уникнути несправедливості та кривди. Але що робити, якщо власний дім є пасткою і загрозою для життя? У зв’язку з карантинними заходами в світі відслідковується тенденція до збільшення кількості розлучень і домашнього насильства. Так у Китаї різко зросла кількість поданих заяв про розлучення, а в Італії зросла кількість випадків сімейного насильства. ІА «Дивись.Info» вирішила з’ясувати, яка ситуація в Україні, чи загрожує карантин нашим сім’ям і як уникнути конфліктів при обмеженні особистого простору. Поліція великої проблеми не бачить «У Львові карантинні заходи не спричинили сплеску насилля у сім’ях. У 2019 році з 12 березня до 18 березня було 152 виклики про сімейне насильство, конфлікти, сварки. Цього року 199 випадків за цей самий період», – повідомила речниця Патрульної поліції Львівської області Катерина Рибій. Збільшення прослідковується, але про тенденцію говорити зарано, вважають у поліції. Приблизно така ж ситуація у всеукраїнському масштабі, стверджують у Міністерстві внутрішніх справ. Заступник міністра внутрішніх справ Катерина Павліченко запевняє, що збільшення звернень про домашнє насильство у зв’язку з карантином немає. А якщо їх буде більше, то готові. «На такі виклики, крім спеціальних мобільних груп, будуть виїжджати і інші підрозділи Нацполіції. В умовах карантину поліція буде продовжувати реагувати, нічого не змінилося», – сказала Катерина Павліченко.
Невтішні прогнози від фахівців.
 Однак на «гарячих лініях» своя статистика. Директор департаменту Національних «гарячих ліній» ГО «Ла Страда-Україна» Альона Кривуляк каже, що зараз активно досліджують цифри з національної «гарячої лінії» з питань домашнього насильства, торгівлі людьми та гендерної дискримінації. За минулий тиждень кількість звернень, які стосуються саме домашнього насильства, збільшилася майже вдвічі. Тобто прийняли понад 300 звернень виключно випадків, які стосувалися домашнього насильства, а це на 130 більше, ніж тижнем раніше, перед початком карантину. «Пік збільшення дзвінків був у середу, 18 березня, після 12.00, і він триває й досі. Проблема карантину і зокрема транспорту схвилювала людей, відкрила паніку. А це дуже тісно пов’язане з домашнім насильством, – розповідає Альона Кривуляк. – Якщо навіть ще порівнювати понеділок і вівторок минулого тижня, то такої колосальної кількості дзвінків не прослідковувалось». Катерина Левченко, урядова уповноважена з питань гендерної політики не сумнівається – чим довше триватиме карантин, тим сумнішою буде ситуація з домашнім насильством. «Ми вже знаємо, що в Китаї та Італії урядові та державні організації повідомляли про збільшення випадків домашнього насильства. І, на жаль, ми можемо також очікувати зростання кількості таких випадків і в нас під час карантину. Адже час перебування людей один з одним у сім’ях збільшується. Це відбувається на фоні погіршення економічного стану сімей і взагалі – достатньо стресової і психологічно нестабільної ситуації, відтак може призвести й до того, що наша статистика буде показувати збільшення випадків домашнього насильства», – прогнозує уповноважена. Загалом останніми роками статистика демонструє суттєве збільшення зафіксованих випадків домашнього насильства. Якщо у 2018 році було 110932 повідомлень про домашнє насильство, то минулоріч їх уже було 141814. Щоправда, каже Левченко, це не означає, що за рік в українських сім’ях стало на 28% більше насильства. Найімовірніше, люди перестали його замовчувати і почали більше говорити про проблеми, зрозуміли, що можуть розраховувати на допомогу. Карантинні заходи тут спричиняють деякі труднощі. Адже, хоча продовжують працювати частина притулків і всі «гарячі лінії», обмежуючі заходи боляче б’ють по жертвах сімейного насильства. «Якщо є необхідність захисту, потрібно викликати поліцію. Правоохоронці повинні виїжджати на ці випадки і виносити термінові заборонні приписи. Терміновий заборонний припис обмежує кривдника у спілкуванні з постраждалою особою. Але якщо люди перебувають на карантині, під одним дахом, то це, без сумніву, стає великою проблемою. Адже в таких умовах його складно реалізовувати», – каже Альона Кривуляк. Неможливість ізолювати жертву від агресора – лише одна із проблем, наголошує пані  Альона. Загалом директор департаменту Національних «гарячих ліній» виділяє цілу низку труднощів, пов’язаних із карантинними заходами. Топ-5 проблем карантинного періоду за версією Альони Кривуляк Дуже багато скарг пов’язаних з тим, що поліція майже не реагує на випадки домашнього насильства. З одного боку їх можна зрозуміти, але з іншого – проблема домашнього насильства є не менш важливою, ніж інші заходи в країні, пов’язані з коронавірусом. Смерть від домашнього насильства, дорівнює смерті від коронавірусу. Не можна вважати, що якась проблема є менш важливою. Патрульна поліція, якщо виїжджає на виклик, не виносить терміновий заборонний припис щодо кривдників. Апелюють до того, що на час карантину не мають права виставити кривдника за двері, бо карантин. Поліція після виклику просто їде, а кривдник, зазвичай, з ймовірністю в майже 100 відсотків, повторить насильство. Адже залишається з постраждалим в одному приміщенні. Збільшилась кількість випадків домашнього насильства через те, що всі члені сім’ї постійно перебувають вдома. Раніше, в докарантинний період, фахівці пропонували постраждалим від домашнього насильства в разі термінової небезпеки піти до сусідів або на роботу в денний час, де в безпечному місці подумати про подальші кроки. На сьогодні, в умовах карантину, всі ці алгоритми подальших дій є неможливими. Нереагування на домашнє насильство дільничими офіцерами поліції. Навіть наряди, які викликає людина, не завжди приїжджають або приїжджають з великим запізненням. Так було і раніше, але на сьогодні, в умовах карантину, ситуація стала ще критичнішою. Абоненти, які телефонують на «гарячі лінії», розповідають, що просять, щоби прийшов бодай дільничий офіцер поліції, але він каже, що не може відвідувати домівки, бо в країні карантин. Насправді це фейкова  інформація, бо у самому МВС кажуть, що на сьогодні поліція – мало не єдина структура, яка має доступ до всіх будинків. Якщо зараз ще й правоохоронці перестануть відвідувати кризові домівки, то ситуація стане критичною. Складність залишити домівку і поїхати до притулків захисту від домашнього насильства. Деякі притулки працюють – вони аналізують своє положення, чи матимуть можливість прийняти та ізолювати людей. Важливо, аби в притулках люди не заражали один одного. Зрештою, до притулку ще треба якось добратися. В умовах скасування міжміського сполучення це стає справжнім випробуванням. Альона Кривуляк наводить свіжий приклад із життя: «Минуло тижня мали випадок, який стався на Полтавщині. Отримали дзвінок від жінки, яка втекла від чоловіка з двома дітьми. Поліція не винесла терміновий заборонний припис, кривдник не покинув приміщення, а жінка усвідомлювала, що випадок насильства може повторитися, коли поліція поїде. Лікарня відмовилась її прийняти навіть на ніч. Так сказали: жінка не є хворою на коронавірус, а на сьогодні лікарня працює насамперед з людьми, в яких є симптоми хвороби. В її селищі притулку нема. Тому ми сконтактували її із закладом у Полтаві, з’ясували, чи можуть там прийняти жінку з двома дітьми, чи це буде безпечно, чи є в них місце тощо. Нам повідомили, що це можливо, але добратись до Полтави не було чим. Єдиний варіант – скористатися послугами таксі.  Добре, що в неї були кошти, аби оплатити таксі. Але в Україні є величезна кількість жінок, у яких грошей на таксі може не виявитися». Трапляються й такі випадки, що кривдники іноді теж звертаються по допомогу на «гарячі лінії». «Хочу зауважити, що є і «свідомі», якщо їх можна так назвати, кривдники, які говорять про те, що дуже багато часу мають проводити постійно в сім’ї з дружиною і дітьми, постійно є негаразди і сварки. Для того, аби не зірватись, телефонують і просять допомоги психолога. Ми вбачаємо в цьому перевагу, бо якщо людина готова робити кроки, щоби працювати над собою, то все не так плачевно. Але, на жаль, такі дзвінки є поодинокі», – каже Кривуляк.
Як уникнути конфліктів – поради психолога.
 «Напруга зростатиме, адже ізоляція під час карантину схожа до клітки, в якій сім’ї мають перебувати цілими днями, – пояснює психолог Оксана Міраі, консультант у напрямку когнітивно-поведінкової терапії.
– Такий досвід для більшості з нас зовсім незрозумілий і обтяжуючий. Ймовірність, що можуть виникати конфлікти чи суперечки суттєво зростає. Причина – наші базові потреби частково порушені: немає відчуття безпеки, вимушені відпустки за власний рахунок чи зупинка власної справи; втрата можливості скинути внутрішнє напруження – відвідувати розважальні заклади, проводити час з друзями, і просто побути наодинці. В таких умовах важливо зберігати свої особисті межі і межі інших. Це означає – дозволяти собі та іншим висловлювати свої думки, відповідати за власну поведінку, демонструвати самоповагу і повагу до інших, вміти чути і намагатися досягти компромісу».
Психолог дає 8 порад, які допоможуть співіснувати цілодобово в одному просторі, поважаючи межі одне одного:  
1.  Насамперед потрібно пам’ятати, що ця кризова ситуація не буде вічною, адже людство не раз переживало пандемії.
2.  Щоранку, прокинувшись, казати собі якусь мотивуючу фразу. Або ще цікавіший варіант: домовитись з членами сім’ї, щоб кожен написав на окремих стікерах такі підтримуючі фрази; поскладати їх в коробку чи прозору посудину. І кожного ранку кожен собі витягатиме підтримуюче послання на день.
3.  Зберігати авторство свого життя: планувати свій день, виходячи зі своїх потреб – це і спільний час з рідними, і час для свого задоволення (відновити хобі, вивчати іноземну мову, читати, дивитись фільми, слухати музику чи писати її та багато іншого); професійні завдання, коли працюєш у режимі онлайн.
4.  Фізична активність (зараз вона просто необхідна!). Вчені довели, що фізичні вправи чи ранкові/вечірні прогулянки підтримують наш психологічний і емоційний стан, і тим самим зводять до мінімуму виникнення депресії та надмірної тривоги.
5.  Розподілити між собою ролі. Особливо це стосується сімей, де є діти. Не забувайте про те, що дітям потрібна ваша підтримка. Адже навчання перейшло в режим онлайн і не всім дітям вдається самотужки опрацьовувати новий матеріал, окрім цього, вони звикли до активності, відвідували різноманітні гуртки і просто гуляли з друзями. Намагайтеся проговорити і навіть прописати обов’язки. В кожного тоді буде своя відповідальність, повага до іншого. Це допоможе знімати навантаження на одну людину і згуртовувати вашу сім’ю.
6.  Для збереження доброго партнерського стосунку не забувайте про слова вдячності, підтримки, компліменти. Можна спільно переглядати фото чи відео з сімейних подій, поїздок. Дозвольте собі мріяти, обговорюйте майбутні плани. В такий спосіб ви зможете переключати свою увагу на позитив, отримуючи радість та ресурс.
7.  Домовитися про час, який можна проводити як заманеться, щоби скидати зайве напруження. Дозволити собі трохи відпочити.
8.  Домовитися про правило «стоп» – якщо хтось відчуває, що йому забагато, то може просто сказати «стоп» і таким чином зупинити напругу, що зростає в тій чи іншій ситуації.
Корисними можуть стати також номери телефонів «гарячих ліній»:
ü Національна гаряча  лінія з питань запобігання домашнього насильства, торгівлею людьми та гендерної дискримінації 0-800-500-005, або з мобільного 116-123 вона працює цілодобово;
ü Дитяча «гаряча лінія», бо дуже багато питань виникає щодо оформлення відпусток, для того, аби забезпечити нагляд за дітьми, які перебувають на карантині. 0-800-500-225, 116-111 (з мобільного);
ü Державний кол-центр з питань запобігання домашньому насильству 1547;
ü Урядовий кол-центр 1545;
ü У разі необхідності також надається правова допомога, звертатись на гарячу лінію координаційного центру з питань безкоштовної правової допомоги – 0-800 213-103.
ü На гарячі лінії також можна звернутись в онлайн режимі. 
Тетяна ЯВОРСЬКА
Дивись.info - https://dyvys.info/2020/03/25/domashnye-nasylstvo-v-umovah-karantynu-yak-unyknuty/ 

мотивирующие надписи на стену фото, мотивуючі написи на стіну українською мовою фото, мотивуючі написи на стіну у школу НУШ фото, мотивирующие цитаты на стену для НУШ фото

надпись мотивирующая на стену фото, наклейка надпись на стену фото, плакат мотивирующий в школу фото

Я ОТРИМАЛА СЬОГОДНІ КВІТИ.

Але сьогодні не день мого народження
Та не інший особливий день.
Минулої ночі ми вперше посварилися
І він сказав мені стільки жахливих речей, що
Я не вірила у реальність того,
Що зі мною відбувається.
Але я знаю що він шкодує про те, що так
Говорив учора зі мною,
Тому він приніс мені сьогодні квіти.
Я ОТРИМАЛА СЬОГОДНІ КВІТИ.
Але сьогодні не річниця нашого весілля
Та не інший особливий день.
Минулої ночі він вдарив мене, і я впала,
Вдарившись об стіну,
І він сміявся, дивлячись на мої страждання.
Я не могла повірити в те, що відбувається насправді.
А вранці, прокинувшись, відчула біль і синці по всьому тілі.
Я ОТРИМАЛА СЬОГОДНІ КВІТИ.
Але сьогодні не День матері
Та не інший особливий день.
Минулої ночі він бив мене знову,
І цього разу це було набагато страшніше, ніж раніш…
Якщо я покину його, що я буду робити?
Як я буду піклуватися про моїх дітей?
Що буде з грошима?
Я боюсь його, але не наважусь його покинути.
Але я знаю, він шкодує про те, що сталося,
Тому він і приніс сьогодні квіти.
Я ОТРИМАЛА СЬОГОДНІ КВІТИ.
Сьогодні особливий день.
Це день мого поховання.
Минулої ночі він бив мене до смерті
І убив мене.
Якби тільки у мене вистачило сили волі
Покинути його,
Я б не отримала б сьогодні квіти!
Три жінки помирає щодня внаслідок домашнього насилля, побиття чи травм, завданих чоловіком чи партнером. Це не Афганістан чи Сирія. Це – Україна.
Торік до Нацполіціїї звернулось 127 478 потерпілих від домашнього насильства. І це тільки ті, кому вже увірвався терпець, або це загрожувало їхньому здоров’ю чи життю. Реальна ж цифра – значно більша.\
з інтернету


МВС запустило чат-бот щодо протидії домашньому насильству в умовах карантину, – Катерина Павліченко
Чат-бот #ДійПротиНасильства працює у месенджері Telegram та створений Міністерством внутрішніх справ України у тісній співпраці з Харківським університетом внутрішніх справ та Національною поліцією України. 
 Заступниця міністра внутрішніх справ Катерина Павліченко зазначила, що  в період карантину всі підрозділи МВС переведені на посилений варіант несення служби. Правоохоронці  продовжують виконувати свої завдання та обов’язки щодо захисту  правопорядку. Попри це, у фокусі діяльності правоохоронців незмінно залишається питання протидії домашньому насильству.
«З початку введення карантину кількість повідомлень на лінію 102 щодо домашнього насильства не збільшилася. Однак  ми розуміємо, що це може бути обумовлено низкою факторів. З одного боку, вимушена ізоляція та перебування разом із кривдником в одному приміщені не завжди дає можливість особі, яка страждає від домашнього насильства, викликати допомогу. З іншого боку, зазвичай, постраждалі повідомляють на 102 не при першій ситуації домашнього насильства, а часто це відбувається тоді, коли конфлікт досягає максимальної напруги і існує безпосередня загроза життю та здоров’ю. До цього ще додається невизначеність щодо  тривалості  карантину»,- повідомила Катерина Павліченко. 
Відтак Міністерство внутрішніх справ та Національна поліція  підготували план безпеки, який включає ряд рекомендацій для людей, у яких під час самоізоляції є ризик постраждати від домашнього насильства.
Рекомендації  зроблено  максимально лаконічно, з доступним викладом. Їх  поширено у інформаційному просторі. Крім того, поліцейські будуть розміщувати   зазначену інформацію на дошках оголошень поблизу  житлових будинків.
«Ми усвідомлюємо ще й той факт, що умови самоізоляції можуть обмежувати  можливості у пошуці необхідної інформації або повідомити екстрені служби про допомогу звичним способом. Саме тому ми створили чат-бот у меседжері Теlegram, який допоможе у вирішенні цієї проблеми»,- зазначила заступниця міністра внутрішніх справ.
Зокрема чат-бот дає можливість зателефонувати на лінію 102. Також він містить інформацію щодо інших гарячих ліній, які можуть надати консультацію у випадку домашнього насильства. Крім того, громадяни зможуть  комунікувати в режимі онлайн з юристами центрів безоплатної правової допомоги та отримувати юридичні консультації.
«Міністерство внутрішніх справ докладає максимальних зусиль для забезпечення безпеки наших громадян: прикордонники, нацгвардійці, поліцейські, пожежники, працівники міграційної служби, так само, як і медики, стоять на захисті нашого життя та здоров’я, нашої безпеки»,- наголосила заступниця міністра внутрішніх справ Катерина Павліченко.
Чат-бот @police_helpbot діє в месенджері Telegram та акумулює всю необхідну інформацію про домашнє насильство.
Чат-бот може:
- допомогти викликати служби допомоги (поліцію і швидку);
- переадресувати на спеціалістів безоплатної правової допомоги, які в свою чергу нададуть юридичну консультацію в онлайн-режимі;
- надати контакти інших служб допомоги;
- роз’яснити, що таке домашнє насильство та як протидіяти цьому явищу, повноваження органів і установ, які здійснюють заходи з попередження домашнього насильства.
Якщо ви страждаєте від домашнього насильства, або є свідком цього явища - телефонуйте на лінію 102. Ваші дії допоможуть врятувати життя!


Світлина від Дитячий психолог.

Практичний психолог - Сайт dobroschool7!

Світлина від Чай з лимоном.
Світлина від Чай з лимоном.

Світлина від Olga Prokopenko.

Світлина від Olga Prokopenko.Світлина від Olga Prokopenko.

Світлина від Olga Prokopenko.Світлина від Olga Prokopenko.

ГІПЕРОПІКА В ДИТИНСТВІ: НАСЛІДКИ ДЛЯ ДОРОСЛОГО ЖИТТЯ.

Дитина народжується дуже залежною від батьків, їхньої турботи, захисту, любові.
Отримуючи базову турботу від батьків, завдання дитини - поступово навчитися бути самостійною, а завдання батьків - заохочувати цю самостійність, віднайшовши балас самостійність-підтримка.
Що ж стається, коли опіки забагато і батьки не дозволяють дитині ставати дорослою? Така дитина може розвинути в собі залежність від батьків чи інших людей, в купі з низькою самооцінкою та відчуттям "без іншої людини я не впораюсь".
Ось як народжується й проявляється
ЗАЛЕЖНІСТЬ ВНАСЛІДОК ГІПЕРОПІКИ:
☂️ 1. Ваші батьки схильні до надмірної опіки і ставляться до вас, ніби ви молодші свого віку.
☂️ 2. Ваші батьки ухвалюють рішення за вас.
☂️ 3. Ваші батьки піклуються про всі аспекти вашого життя, і ви так і не навчилися діяти самостійно.
☂️ 4. Ваші батьки роблять за вас шкільні завдання.
☂️ 5. У вас мало обов'язків або їх немає зовсім; ви ні за що не відповідаєте.
☂️ 6. Ви рідко буваєте без батьків і майже не уявляєте себе окремою від них людиною.
☂️ 7. Ваші батьки критикують ваші думки і вміння в повсякденних справах.
☂️ 8. Коли ви беретеся за нові завдання, батьки втручаються з постійними порадами і підказками.
☂️ 9. З батьками вам так спокійно, що ви не зустрічалися з серйозними конфліктами або невдачами, поки не покидали дім.
☂️ 10. У ваших батьків багато страхів, і вони завжди попереджають вас про небезпеки.
З книги "Reinventing Your Life"
by Jeffrey E. Young, Janet S. Klosko.
Ілюстрація: suburbanmisfitmom.com

Світлина від НеБийДитину.

Світлина від Дитячий психолог.

59 ІГОР З ДІТЬМИ ВІД СВІТЛАНИ РОЙЗ

Психологиня Светлана Ройз опублікувала добірку ігор з дітьми 3-8 років - 
для різних 
каналів сприйняття. Вона підкреслює, що гра - це завжди і розвиток, і терапія, 
і адаптація. Але сучасне покоління дітей не отримує тієї кількості стимулів
в різних каналах сприйняття, яке було б важливим і доцільним. У них 
перестимульований візуальний канал, решта - часто недостимульовані. 
І різноманітні ігри - це сенсорна інтеграція.

Тож, коли як не зараз, стимулювати різні канали сприйняття дітей.
Візуальний канал (НЕ гаджети):
* Роздруківки розмальовок та книжки-розмальовки.
* Малювати мандали.
* Малювання одночасно на одному аркуші.
* Малювання зубною щіткою.
* Малювання долонями (ставити відбитки пальців і домальовувати деталі).
* Малювання з закритими очима.
* Викладання малюнків нитками.
* Робити ангелів з макаронів.
* Робити іграшки з втулок від туалетного паперу.
* Дітям різного віку подобається «відривні аплікації» - спочатку на дрібні 
шматочки руками рветься або кольоровий папір, або листки з журналів, 
потім з уривків робиться колаж.
* Кожен день тижня назвати «своїм кольором» - наприклад, понеділок - 
червоний,
 вівторок - помаранчевий, середа - жовтий і т.д. за кольорами веселки. 
Кожен день 
надягати одяг або якусь деталь одягу певного кольору, спробувати знайти 
продукти такого кольору, або - час від часу кричати - наприклад, 
«червоний» - 
і потрібно швидко доторкнутися до предмета цього кольору.

Вербальний канал
* Вчити кожен день одне нове слово на іноземній мові
(З цього ж слова, написаного багато разів - можна зробити малюнок.)
* З букв одного слова складати інші слова (наприклад з букв слова 
трансформатор - можна придумати - торт, трон, рот, форма та ін.)
* Гра "телеграма" - на кожну букву загаданого слова придумати слово, так 
щоб вийшло речення (наприклад, СЛОН - суворий лікар обіймає нас :-)
* Співати.
* Говорити скоромовки.
* Ми з донькою граємо у «вгадай предмет» (частина тіла, транспорт...) 
ставлячи питання, на які можна відповісти тільки «так» або «ні».

Тактильний
* Ігри з кінетичним піском (у нас є "розкопки динозаврів - промислова гра
 з формочками - динозаврів, раніше дочка грала в пасочки, зараз - я ховаю 
в пісок "скарби", 
дитя відкопує).
* Лотки з крупами, в яких можна писати, малювати, ховати предмети 
(навіть дітям 
8-9 років це подобається).
* Ігри з водою - наприклад, запускати, кораблики по воді, переміщати 
їх диханням.
* Домашні басейни з кульками.
* Дізнаватися предмети на дотик (цю гру люблять і дорослі діти. Можна 
пропонувати розрізняти продукти на смак, спеції і продукти - за ароматом.

Аудіальний
* Слухати тишу (моя улюблена гра :-))).
* Закрити очі і розрізнити якомога більше звуків.
* Написати букву р - в рядок від зовсім маленької до величезної. А в іншому 
рядку від величезної до маленької. Просити дитину, щоб вимовляла звук - 
підвищуючи гучність (чим менше буква, тим тихіше голос).
* З закритими очима вгадувати, по якому предмету вдарили (ложкою, олівцем ...).

Просторове сприйняття, концентрація, 3D 
(такі ігри стимулюють і розвиток часток мозку, пов'язаних з математичними 
здібностями, критичним мисленням).
* Змійка (доньці подарували гру з мого дитинства - дуже їй подобається, 
я знайшла в інтернеті схеми нових фігур).
* Магнітний конструктор.
* Мозаїка, яку потім можна прасувати праскою і виходять підставки під чашки.
* Орігамі.
* Джанга.
* Мікадо (можна замість промислових «паличок» використовувати олівці, ложки ...).
* Шашки, шахи, доміно.
* Пазли.
* Можна вчити дітей пришивати ґудзики, вишивати, в'язати, плести макраме.
* Запускаємо дзиги, спостерігаємо за їх кружлянням.
* Домашній квест, пошуки скарбів.
* Переміщатися по кімнаті з закритими очима, орієнтуючись тільки на команди 
партнера по грі (можна говорити - вправо, вліво, прямо ... а можна мовчки - 
торкаючись до правого, лівого плеча, спини).

"Оральний праксис" і "ігри з диханням"
* Мильні бульбашки.
* Аеробол - дуємо на обгортки з-під цукерок (або передаючи один одному, 
або, "задуваючи" голи).
* Задуваємо свічки.
* Намагатися підтримувати в повітрі легкий предмет, наприклад, перо.
* Разом співати.
* Через широкі коктейльні трубочки дути на кульку з паперу - потрапляти нею 
в «яблучко».

Соціальні ігри
* Рольові ігри з ляльками та іграшками, домашній театр.
* Тіньовий театр.
* Можна разом займатися кулінарією, грати в ресторан (це добре допомагає, 
коли потрібно швидко приготувати обід, посадити дитину за малюванням меню :-)
* Варити разом шоколад.
* Робити міні-спектаклі, записувати їх на камеру телефону. (Ми по казкам 
і малюнкам доньки іноді робимо фільми.)
* Робити будиночок з подушок і пледів - ходити в гості :-)
* "Зустріти" дітей з друзями - в zoom, чаті Вайбера та ін.
* Оркестр (інструменти - все, що видає звук в будинку).

Рух:
* Твістер.
* Пальчиковий твістер.
* Стрибки на кулі-стрибунці (Замість батута - стрибки на дозволеній подушці :-)
* Хованки.
* Битва подушками.
* Битва кульками.
* Коли ми обмежені в русі - дочка особливо любить настільний (наліжковий :-) 
футбол.
* Ми часто з донькою танцюємо «різні настрої». (Якщо зовсім мало місця, 
можна ниткою викласти кордони «танцполу» і ввести додаткове правило - 
за них не виходити).

Важливо пам'ятати, що діти до 6 років прагнуть грати в «егоцентричні» гри - за 
своїми правилами. Але коли ми їм пропонуємо гру з встановленими правилами - 
це готує їх до «дорослого життя» з дотриманням певних норм 
(це профілактика «соціальної депривації»).

Веселого дорослішання і сил всім батькам!

Світлина від НеБийДитину.
1. Не чекай, що твоя дитина буде такою, як ти, чи такою, як ти хочеш. 
Допоможи їй стати не тобою, а собою.
2. Не вимагай від дитини платити за все, що ти для неї зробив. 
Ти дав їй життя. Як вона може віддячити тобі? Вона дасть життя 
іншому, та – третьому. Це і є незворотній закон подяки.
3. Не зганяй на дитині свої образи, щоб у старості не їсти гіркий хліб. 
Бо що посієш, те й зійде.
4. Не стався до проблем дитини зверхньо. Життя дане кожному під 
силу, і будь упевнений, їй вона важка не менше, ніж тобі, а може 
бути, і більше, оскільки у неї немає досвіду.
5. Не принижуй!
6. Не забувай, що найважливіші зустрічі людини – її зустрічі 
з дітьми. Звертай на них якомога більше уваги – ми ніколи 
не можемо знати, кого ми зустрічаємо в дитині.
7. Не муч себе, якщо не можеш зробити щось для своєї 
дитини. Муч, якщо можеш, але не робиш. Пам’ятай, для 
дитини зроблено недостатньо, якщо не зроблено все можливе.
8. Дитина – це не тиран, який заволодіває усім твоїм життям, 
і не тільки плід твоєї плоті і крові. Це та дорогоцінна чаша, яку 
Життя дало тобі на зберігання і розвивання у ній творчого 
вогню. Дитина розгортається, як сувій від любові матері і батька, 
у яких буде рости не «наше», не «своє», не «власне» дитя, 
а таємнича душа, дана на зберігання і супровід, поки 
недосвідчена і беззахисна.
9. Умій любити чужу дитину. Ніколи не роби чужому те, що 
не хотів би, щоб робили твоєму.
10. Люби свою дитину будь-якою – неталановитою, негарною, 
невдахою, люби дурною, некерованою маленькою дитиною, 
люби незграбним, егоїстичним, сердитим підлітком, люби 
таким, що не виправдав твоїх надій та очікування, 
потайним, дивним, нещасним дорослим … Спілкуючись 
із дитиною  – радій, радій завжди з повним правом, тому 
що дитина – це твоє свято, яке поки що з тобою.
 Світлина від Чай з лимоном.

КОМУНІКАЦІЯ ВЧИТЕЛЯ І БАТЬКІВ; 
8 ЛАЙФХАКІВ

Як налагодити ефективну комунікацію з батьками учнів.
Можна зрозуміти, чому дитина не хоче йти до школи. А от чому
педагог з досвідом роботи (значним і не дуже) прокидається
 вранці з думкою: «А можна я не піду до школи?», не завжди
є таким очевидним. Діти? Керівництво? Робота з паперами?
Можливо. Але останнім часом один із найбільших стрес-факторів
у роботі педагога – зустрічі з батьками учнів.
Батьків до школи запрошують з різних причин – приємних і не дуже.
Тому дехто з них приходить із позитивом, а хтось – заздалегідь
 налаштовує себе на негатив. Завдання вчителя – поспілкуватися
з кожним.
На жаль, трапляються випадки, коли вчитель та батьки не знаходять
спільної  мови, а це може спровокувати конфлікт. Діти дуже гостро
сприймають емоційну напруженість, яка відчувається між дорослими,
що негативно впливає на навчальний процес.
Доброзичлива атмосфера в стосунках учителя та батьків школярів
забезпечується ефективною комунікацією. Добре, коли обидві
сторони можуть висловити думку та зрозуміти позицію один одного.
Мирне та конструктивне вирішення нагальних питань – ось до
чого вартопрагнути, бо суперечки негативно впливають передусім
на дитину.
Доброзичлива комунікація збереже нерви вчителю.
Ефективна комунікація – доброзичливе спілкування, бесіда, під 
час якої всі учасники вільно висловлюють думки, дослухаються 
до позиції іншої сторони, а також знаходять шляхи конструктивного 
вирішення питання, яке обговорюється.
Пропонуємо декілька лайфхаків, які допоможуть вам ефективно
 спілкуватися з батьками учнів, досягати спільної мети й
залишатися врівноваженими та усміхненими.

1. Відкинути негативний досвід.

Зрозуміло, що за роки вашого вчителювання траплялися прикрі
випадки під час вирішення складних питань з батьками деяких учнів,
що наклало негативний відбиток на ваше сприйняття. Але ж це
вже у минулому. Перед вами інші батьки, тому не налаштовуйтесь
заздалегідь на негативну реакцію. Зустрічайте всіх з посмішкою
та позитивом. Може статися так, що саме ваш піднесений настрій
допоможе уникнути конфлікту та зробити спілкування позитивним.
Упередженість не потрібна ані вам, ані батькам, ані учням.
Не дозволяйте керувати вашим настроєм нікому, крім вас.

2.  Раціоналізувати ситуацію.

Бачите, що щось пішло не так? Зіграйте на випередження!
Для профілактики конфлікту слід чітко сформулювати аргументи
«Я за...»  та висловити «Я проти...». Запропонуйте співрозмовнику
так само висловити думки. А потім скажіть про свої побажання
та дізнайтеся про очікування батьків учня від цієї зустрічі.
Так ви конструктивно обговорите причину зустрічі.

3. Контролювати свою реакцію на агресію.

Вона проявляється емоцією гніву. Це неприємно, але інколи
за агресивною поведінкою батька чи матері приховується страх.
 Вони бояться, що занедбали дитину, а значить, вони погано
 її виховують. Покажіть, що проблема не безнадійна, що в
цілому все добре, але є моменти, над якими слід попрацювати.
 А виховання та навчання дитини – не ті предмети, за які ви
ставите оцінки у щоденник, тим більше батькам.
Зауважимо, що саме емоція гніву лежить в основі ентузіазму
та цілеспрямованості. Спрямуйте її не на конфлікт з батьками
учня, а на конструктивну співпрацю. Чим матуся учня роздратованіша,
тим впевненіше та спокійніше має триматися вчитель. Конфлікт
не потрібен нікому. Найчастіше буває, що людина не погана,
просто спілкується так, як її колись навчили.

4. Не забувати про кінцеву мету спілкування.

Дорослі, здавалося б, виховані, знають, як поводитися серед людей,
як спілкуватися з ними. Але вчителю часто доводиться стикатися
з неприйнятною поведінкою батьків, особливо, коли останні
 переходять на крик чи особисті образи. Це деструктивний підхід,
 за яким ховається спільна позитивна для всіх мета – успішне та
комфортне навчання дитини. Але ж важливо почути одне  одного.
У цьому випадку психологи радять згадати про презумпцію прекрасності.
Кожна людина хороша та приємна, доки не довела протилежне.
Тобто треба віднайти у співрозмовнику щось позитивне, навіть
якщо це чийсь дуже роздратований батько. Звісно, спершу виникає
імпульс відповісти людині у тій манері, в якій до неї звертаються.
Але треба затамувати подих та пригадати, що ці люди піклуються
про свою дитину. І ви також.

5. Вдатися до активного слухання.

Є думка, що активне слухання передбачає втручання в промову
співрозмовника, щоб виразити згоду чи незгоду або просто дати
зрозуміти, що ви його уважно слухаєте. Дайте батькам висловитися,
не перебивайте. Часто головна думка лунає в кінці промови.
Тож дослухайте – й уже від неї вибудовуйте комунікацію.
При цьому ставте запитання до тих тез, які зауважили
під час активного слухання. Фокусуйте увагу на позитивних
моментах та змістіть акцент з недоліків.  
Наприклад: батько прийшов з’ясувати, чому у доньки за твір сім балів,
хоча вона написала на шість сторінок. Почніть з того, що у дівчинки
є власна думка стосовно запропонованої теми. Що вона єдина у класі,
хто спробував аргументувати висновки. Але їй потрібно попрацювати
над орфографією, звернути увагу на послідовність викладу.
Людей дратує байдужість та неувага до їхніх слів. Тому застосовуйте
 їхні слова для розмови. Повага до думки батьків підвищить
ефективність комунікації з ними.

6. Дистаціюватися від конфлікту.

Інколи емоції беруть гору, а тон бесіди підвищується – це може
 призвести до конфлікту. Щоб цього не сталося, уявіть, що ви
дивитеся фільм про вчительку, яка розмовляє з батьками учня
 про його поведінку. Уявіть, що у цій ситуації ви не дійова особа,
а глядач. Це допоможе побачити ситуацію такою, як вона є.
Порадьте собі з позиції спостерігача, як краще вчинити.

7. Застосувати принцип «Тут і зараз».

Впливати можна не тільки словом. Емоційний стан миттєво передається
співрозмовнику. Тому відслідковуйте, яку саме емоцію ви відчуваєте саме
в цей момент. Як це може вплинути на напрям розмови? Як цей стан
наблизить до компромісу з батьками учня?Зауважте, як звучить ваш
голос. Зверніть увагу на поставу та позу. Так може статися, що
 співрозмовник й сам не усвідомив, що вдався до агресії. Й лише з
того, що ви змінили позу на більш закриту, а ваш голос затримтів,
 він дізнається, що ви відреагували. Його тривожність посилиться.
 А це, в свою чергу, вплине на вас. Під час ефективної комунікації
 учасники спокійні та врівноважені.

8. Фільтрувати критику на свою адресу.

Під час розмови з батьками учня, до якого є зауваження, ви
можете почути несхвальні відгуки й на свою адресу. Так.
У батьків до вчителя теж можуть бути побажання та претензії.
 Важливо навчитися відрізняти конструктивну критику від
неаргументованого негативу. Конструктивна критика завжди
корисна. За неї краще подякувати та дослухатися.  
Під час навчального процесу вчитель неодмінно спілкується
з батьками учнів. Нехай зустрічі будуть приємними, а бесіди – плідними.
А атмосфера поваги та порозуміння допоможе учням не лише
успішно навчатися, а й ефективно комунікувати один з одним
та з дорослими.  
Бажаєте дізнатися більше про те, як побудувати ефективну
комунікацію з учнями та їхніми батьками? Станьте учасником
 3 грудня о 18.00. Наша спікерка Анна Ганжа розповість, як вам,
використовуючи сучасні технології та методи, порозумітися
з батьками учнів та ефективно взаємодіяти всім учасникам



 










Світлина від Затишок.

     Що б не відбувалося - завжди тримай 

відкритими для сонця вікна своєї душі.

23 ПОДАРУНКИ ДИТИНІ, які вона збереже на все життя 

На сьогоднішній день діти просто потопають в достатку іграшок, 
ігор, розваг. Зараз стільки всього існує для дітей, що їх вже 
просто нереально чимось здивувати. Але ці 23 подарунки 
вони точно запам’ятають на все життя! Більше того, вони 
пронесуть їх з собою через все життя і швидше за все, 
подарують вже своїм дітям.
1.     Віра у їхні сили. Дитині надзвичайно важливо знати, що 
найрідніша людина у світі в них вірить. Давайте дитині зрозуміти,
 що ви впевнені в ній, в її уміннях і можливостях. 
Всього одне ваше слово здатне зробити з малюка успішного генія.
2.     Любов у всіх її проявах. Обіймайте, цілуйте, говоріть слова 
любові завжди, незважаючи ні на що! Навіть якщо вашій 
дитині вже за 30!
3.     Сімейні вечері. Ці хвилини родинного єднання 
запам’ятовуються дітьми на все життя. Це прекрасна традиція,
 яка об’єднує, мирить, надихає і утихомирює.
4.     Радість. Радійте життю і своїй дитині. Не соромтеся своїх 
почуттів, смійтеся разом з малюком, дурійте.
5.     Міцна і повна сім’я. Намагайтеся зберегти сім’ю і хороші
 відносини з її членами. Для дитини сім’я – це той фундамент,
 та опора, яка дає підтримку і допомагає йти по життю.
6.     Свій час. Це найцінніший подарунок, особливо для 
сучасних дітей. Знаходьте час для дитини кожен день!
 Щоб просто побути з нею, пообійматися, погратися разом, 
погуляти або просто повалятися на ліжку.
7.     Увага. Ще одна річ, якої постійно не вистачає дітям.
8.     Любов до пізнання.  Заохочуйте дитину пізнавати світ, 
захоплюватися, навчіть отримувати задоволення від 
пізнання світу, а ми, автори сайту Дитячий психолог,  
хочемо допомогти вам в цьому! 
9.     Уміння цінувати. Навчіть дитину цінувати те, 
що у неї є, але завжди прагнути до більшого.
10.  Доброта. Дитина ще встигне навчитися жорсткості. 
А ви покажіть їй приклад справжньої доброти і вміння 
співчувати.
11.  Інтерес. Інтерес до світу присутній у кожної дитини.
 Зберігайте, бережіть його! Постарайтеся не вбити всякими:
 “Не лізь, не заважай, вистачить говорити, скільки можна питати?”
12.  Уміння приймати рішення. Стимулюйте до 
самостійності, допоможіть приймати наслідки своїх дій,
 покажіть приклад справжньої сміливості і рішучості.
13.  Рамки. Дітям надзвичайно важко жити у вседозволеності
 і не мати ніяких обмежень. Їм потрібні рамки, які структурують
 для них цей світ. Тільки не захоплюйтеся заборонами,
інакше це загрожує непослухом.
14.  Свобода. Пам’ятайте, що заборон має бути мінімум. 
Давайте дитині можливість вибирати, самостійно приймати
 рішення, діяти і вчитися на власних помилках.
15.  Похвала. Дітям дуже важливо відчувати схвалення їх 
дій з боку батьків. Це стимулює до вдосконалення.
16.  Любов до творчості. Надавайте можливість творити 
стільки, скільки хочеться. Заохочуйте творчу діяльність,
 створюйте умови для неї. Самі захоплюйтеся і займайтеся 
з дитиною. Це дуже важливе вміння в епоху Інтернету та 
комп’ютерних технологій, яке вчить бачити прекрасне у 
всьому, радіти життю, знаходити виходи з нестандартних ситуацій.
17.  Щедрість. Покажіть на особистому прикладі, що 
таке щедрість, як ділитися, і навчіть отримувати 
задоволення від власної щедрості.
18.  Духовність. Прищеплюйте дітям усвідомлення 
наявності душі. Добре, якщо вони навчаться діяти, 
керуючись потребами не тільки свого тіла, а й душі.
19.  Правда. Будьте чесними з дітьми. Таким чином 
ви навчите їх бути чесними. Крім того, ви продемонструєте
 їм, що вам можна довіряти, що з вами вони в безпеці.
20.  Надія. Надія допоможе у найважчі моменти, 
підтримає і додасть сил.
21.  Оптимізм. Це те, що допомагає досягати успіхів 
і міняти цей світ на краще.
22.  Посиденьки у вас на колінах. Для дитини це 
найкраще, найзатишніше місце в світі!
23.  Вірність в сім’ї і у відносинах. Бути вірним 
своєму чоловікові (дружині) – це вчинок нашого
 розуму, серця і душі. А діти відчувають це дуже тонко.

Світлина від Кошик педагогічних ідей-НУШ.

Якщо життя посилає вам хороших людей, значить ви їх заслужили


Якщо вас оточують хороші люди, значить ви зробили щось хороше.
Це так би мовити ваш подарунок за хороші вчинки та щире серце. 
Пам’ятайте, що нічого з неба не падає просто так.
Ми отримуємо все по заслугах. Це стосується і кохання, і дружби. 
Люди часто вважають себе професіоналами у стосунках, 
але самі навіть не помічають смуток на очах у свого партнера. 
Прекрасні люди — це ті, хто входить в наше життя тихо
 і без попередження. Це ті, з ким вам захочеться
 залишитися разом назавжди. І не потрібно бути здивованими.
Цим людям також пощастило з вами. Адже лише ви можете
зрозуміти красу їхньої душі, ви дійсно будете думати 
про них справедливо.
Якщо вам пощастило зустріти таких людей, то тільки 
тому, що ви зрозуміли суть цього процесу, усвідомили, 
наскільки важлива повага і невидима магія міцної дружби.
Звичайно навкруги існує ще безліч хороших 
особистостей, але ті, які оточують вас — найкращі.
Вони знають усі потаємні куточки вашої душі. Саме вони 
будуть поруч з вами переживати усі злети та падіння. 
Комусь може здається, що це справжній дар. Але я б 
на вашому місці так не вважала. Це закономірність: 
хороше притягується до хорошого. 
Прекрасні люди можуть з’явитися в нашому житті 
абсолютно несподівано і випадково. Але чи залишаться 
вони з нами? Це покаже час. 
У будь-яких стосунках, навіть у найміцніших, 
є складності та труднощі, які не всі здатні подолати. 
Відносини це щоденна праця над собою.
 Інколи так складається життя, що хороші люди в нашому 
житті з’являються ненадовго.
Вони виконують певну функцію, дають нам життєвий 
досвід, а потім безслідно зникають.
Не потрібно сумувати за ними, а краще просто 
подякувати за все, що було. Навчіться відпускати таких осіб.
Вчені з Каліфорнії провели цікаве дослідження, яке 
підтвердило важливість дружби й для здоров’я. 
Воно тривало приблизно дев’ять років. Результати 
вразили всіх: наявність поруч людей, з якими ми 
завжди можемо поділитися своїми страхами, 
сумнівами, хорошими та поганими новинами, 
які завжди підтримають — значно скорочує 
ризик захворювань серцево-судинної системи, 
інфекційних та інших недуг.
Але що ж робити, якщо хороші люди не трапляються на
 нашому життєвому шляху?
Розпочніть з себе. Дружба залежить в першу 
чергу від нас. Ми повинні дбати про неї та 
оберігати. Як тільки ви змінитеся в кращу 
сторону, все одразу налагодиться.
Ви маєте вірних друзів?


Світлина від Maxim Kvach.

Чути себе: як боротись з професійним вигоранням у вчителів

Тема професійного вигорання вчителів стосується особливо.
Вони щодня стикаються з високою емоційною напругою. 
Як себе захистити та як боротися з вигоранням, яке вже дало 
про себе знати? Про це ми поговорили з Юлією Чаплинською, 
старшим науковим співробітником Інституту соціальної та 
політичної психології України, яка разом з колегами працює 
на профілактику вигорання у вчителів.
У всьому винна перевтома
Вигорання – це реакція людини на хронічну втому. 
Вона починає негативно ставитись до роботи та предмету своєї 
професійної діяльності,  у неї знижується самооцінка. 
Це захисний механізм організму, який часто не усвідомлюється
Він виникає, коли у нас на роботі стреси, і ми не можемо з 
ними впоратись. Ми не відпочиваємо, накопичуємо негатив 
і щоб якось з ним впоратись, людина перестає відчувати. 
Професійне вигорання – це тема всіх, 
хто працює в соціальній сфері: вчителів, психологів, медиків. 
Симптоми в них одні, але проявлятись можуть по-різному. 
У вчителів це черствість, загнаність у певні рамки. 
Це проявляється в тому, що вчитель не змінює програму, 
яку вичитує з року на рік, бо в нього пропадають внутрішня 
творчість, бажання розвиватись, бути ширшим, давати більше 
дітям. У нього постійна втома на фізичному та емоційному 
рівнях. Вчитель перестає горіти своїм предметом. 
Він у ньому не зацікавлений, тому не зацікавлені і діти. 
Він приходить додому і відчуває, що хоче лягти на диван і 
більше нічого не робити. Але може розвиватись і 
надвідповідальність: це все на моїх плечах, я мушу це зробити, 
на мене покладається керівництво. Батьки, діти та керівництво 
багато очікують від вчителів,  вони все несуть на своїх плечах 
і не можуть видихнути. Емоційному вигоранню піддаються 
не тільки люди зі стажем. Серед молодих вчителів є відсоток 
таких, які швиденько вигорають і знаходять собі іншу роботу. 
Такий вчитель приходить  у школу і розуміє, що діти його 
не слухають. Він або розповідає нецікаво, або не впевнений 
у собі, а діти це відчувають. Якщо він не реагує на дітей, 
а просто хоче їх контролювати (сядьте рівно, не перемовляйтеся, 
слухайте тільки мене), вони в цих жорстких рамках починають 
бунтувати– дражнити, не приходити на його заняття, не робити 
домашні завдання. І для нього це завжди удар по професійній 
ідентичності. Або стикається з темою, яку він не вчив, але в ній 
треба розбиратись. А в нього не завжди є на це час. Тому він 
готує її не дуже якісно, з його погляду. 
Воно може бути й класно, але в нього є певні вимоги до себе.
 І виходить: тут стрес, тут стрес – а цю напругу він ніде не випускає.
У результаті таких стресів у людини може розвинутись 
негативне сприйняття світувсе погано, ніякого позитиву в принципі 
не буває, усі люди злі, підлі, вас завжди надурять. 
Це стає життєвою позицією. Ти розумієш, що нема в цієї людини 
жодної радості в житті. Вона собі їх не дозволяє.
Стадії вигорання
Перша стадія. Напруга
Це адаптація до професійних вимог, коли вчителю дають 
певну зону відповідальності, але його навичок недостатньо. 
Є два варіанти: він або розширює свої навички (позитивна 
внутрішня мотивація), або каже, що не зможеУ другому випадку 
це – перший дзвіночок, що він прямує не в тому напрямку. На цій 
стадії в людини може коливатися самооцінка – від варіанту 
“я нічого не вмію” до “я все можу”. Але частіше проявляється 
“я нічого не вмію”. Можуть бути проекції про те, що інші думають,
 що ви не професіонал. Інші можуть так і не думати, але є внутрішня 
позиція. Часто в таких випадках вчителі не хвалять дітей: я себе 
не можу похвалити, тому й інших. Можуть з’явитися відчуття 
загнаності в клітку, тривожність, апатія або легка депресія.
Друга стадія. Резистенція
Вчитель відчуває сильний стресЦе ситуації, які він не може 
конструктивно подолати. Наприклад, за два тижні треба 
зробити річний план, а він ніяк не встигає. І директор постійно 
запитує: “Ну, що, вже зробили?”. Це за два тижні виснажує вчителя 
більше, ніж він виснажився би за рік. Дві стадії складаються до купи, 
і людина вже думає: “У мене недостатньо компетенції, ще й постійно 
грузять”.Тоді з’являються неадекватне реагування на певні події 
в житті (наприклад, безпричинна агресивність), емоційно-моральна 
дезорієнтація (можуть з’являтись любимчики, а до інших дітей – 
упереджене ставлення), знехтування професійними обов’язками. 
Часто знижується рівень емоцій, тобто вчитель не емпатує
Дитина приходить до нього іпросить не ставити двійку, обіцяє 
вивчити, а у вчителя вже є упереджене ставлення – та що ти можеш?
Через обмеження своїх емоцій може виникати прискіпливість 
до деталей – щоб жодної помарочки не було на полях, щоб 
зробили тільки за інструкцією, ні кроку в бік. Це ригідна позиція – 
не давати творчості. Творчість – це завжди емоції, і вони зазвичай 
позитивні. А якщо людина забороняє собі емоції, то забороняє і творчість.
Третя стадія. Виснаження
До ознак двох інших стадій додаються психо-фізіологічні реакції. 
Вчитель починає часто хворіти, у нього щось болить. Це психосоматика, 
коли хвороба є виправданням, чого я на ту роботу не можу йти. 
Плюс – коли людина не дозволяє собі паузи, це робить за неї організм
Він виснажується і стає чуттєвим до вірусів, застуд. Це можуть бути 
хвороби, які заженуть у ліжко не на тиждень, а набагато більше.
Перша думка вчителя зранку – “я не хочу туди йти, не хочу 
бачити цих дітей”. Але треба. Відбувається ще більша емоційна 
відстороненість від інших людей. Ця стадія вже конкретна: 
або треба йти у відпустку, або змінювати роботу.В останню стадію 
люди себе заганяють. Вже на першій і другій ви відчуваєте, що 
вам погано. Але люди просто відмахуються: я ще потерплю, 
тут треба наздогнати. Зазвичай так відбувається через гроші. 
Я вже відчуваю, що не хочу цього, але керівництво сказало “треба”.
Це загальні сипмтоми. Може бути набір двох-трьох.
І це вже дзвоник. Та є психологічні та педагогічні методики, 
які діагностують емоційне вигорання. Наприклад, можна пройти тест.
Як боротися з вигоранням
Розслаблення
Я завжди раджу: посидіть у ванній, щоб тіло розслабилось, 
займайтесь спортом. Це ж не тільки емоційне, але й тілесне. 
Вчитель коли напружується, у нього кам’яніють плечі, болять 
шия, ноги. Треба робити собі масажі на руках, ногах. Можна 
слухати музику, тому що вона вирівнює емоції і дає заряд бадьорості, 
гуляти вечорами. Але вчителі мені кажуть: “У нас домашні завдання, 
контрольні, коли то відпочивати?”. Та треба знаходити час і для себе.
Не забувати про “хочу”
Треба пам’ятати, що емоційне вигорання з’являється, бо люди 
забувають про власні потреби. Про те, що їм потрібно не тільки 
їсти, пити і працювати, а є якісь задоволення від життя. 
Можна намалювати схему ваших справ, розділивши їх на “треба” 
і “хочу”. Коли в колонці “треба” багато всього, а в “хочу” – мало, 
то тут буде емоційне вигорання. Коли в нас ці категорії розділяються 
десь 50 на 50, нічого не буде. У вас у житті буде баланс. 
А емоційне вигорання відбувається, коли баланс порушений.
Піти у відпустку
Я уявляю емоційну сферу людини у вигляді глечика. 
Вигорання – це коли її позитивні емоції зменшуються, їх лишається 
зовсім трішки на дні. І коли вона йде у відпустку, то має цей 
глечик наповнити.Але баланс можна тримати постійно
Ви щось віддаєте з цього глечика, але зразу його наповнюєте. 
Тиждень напружено відпрацювали – а на вихідні поїхали в ліс.
І у вас знов є наснага. 
Пробувати отримувати задоволення від роботи
Є дуже особливі люди, які себе налаштовують, що їм хочеться те, 
що треба робити. Наприклад, керівництво вирішило, що треба 
прочитати учням лекцію з медіаарту – які є новітні види мистецтва. 
На підготовку потрібно виділити час, але ці люди знають, що 
їм буде цікаво, бо вони будуть рости професійно, плюс – дітям буде 
корисно, і вони потім будуть вдячні. Так треба шукати позитив 
у будь-якій ситуаціїАбо так: читаєте хорошу книжку і потім кажете 
дітям: “Давайте її разом прочитаємо і обговоримо”. 
Це буде цікаво і вам, і дітям. Часто мені вчителі кажуть, що для 
них ресурсом є дивитися з дітьми фільми. Не блокбастери, а ті, 
про які можна подумати і щось з них взяти. І коли вони з дітьми це 
обговорюють, відчувають позитив, що підштовхують їх до роздумів, 
висновків. Їм приємно бачити, як їхня глибина розширюється. 
Вони не просто знають якийсь предмет, а по-іншому думають, 
сприймають світ, і ти до цього доклав руку. Якщо вам щось 
кардинально не подобається у викладанні предмету, то треба 
або говорити з керівництвом, або домовлятися з колегами, або 
спробувати зробити предмет таким, як ви хочете. Моїй колезі у 
ВНЗ дали дурнуватий, на її погляд, предмет. Перші кілька лекцій 
вона намагалася йти за планом, але бачила, що студентам це 
нецікаво. Тоді вона змінила предмет: давала творчі завдання, 
вони робили презентації, знімали фільми, писали оповідання. Тобто 
змінювався формат роботи. Класичні уроки вже не діють. 
Тому можна шукати способи зробити уроки цікавішими як для 
дітей, так і для вас.
Чути себе
Ви відчуваєте дзвоник, коли щось не так, але від вас залежить, 
будете ви з цим щось робити чи далі йтимете стежкою, коли 
все погано. Треба чути себе. Коли потрібно вирости професійно, 
від вас залежить, чи сприймете ви це як можливість, чи 
опустите руки. І від вас залежить, чи дозволите ви собі 
розслабитись, відчуваючи втому.
Методика “Моє професійне дерево”
Я обожнюю методику Людмили Галіциної, яка називається 
“Моє професійне дерево”. Треба взяти аркуш: на одному боці 
написати “За що я можу сказати “спасибі” своїй роботі”, а на іншому – 
“За що моя робота може сказати “спасибі” мені”. До кожного треба 
написати щонайменше 20 тверджень. Якщо вийде, то емоційного
 вигорання нема. Перша сторона аркуша показує відношення людини 
до роботи, від чого воно отримує кайф, а друга – наскільки вона 
може похвалити себе за свою роботу. За що, вона думає, її цінять та за 
що вона ціните себе. Це дає емоційний ресурс.Якщо у вас виходить 
від 5 до 8 пунктів, а потім – “мені більше нема, про що писати”, 
це не просто дзвіночок, це вже набат. Якщо до 15 пунктів “дякую 
роботі” і 3, коли робота може сказати “спасибі” вам, то це знак 
того, що ви себе не цінуєте в роботі. І тут треба шукати моменти, 
чому ви важливі для своєї роботи.
Тайм-менеджмент
Одна з причин емоційного вигорання – те, що людина не може 
побудувати свій тайм-менеджмент. Тому мені подобається 
матриця Ейзенхауера. Потрібно розділи справи на важливі 
на найближче майбутнє, важливі на далеке, не такі важливі і ті, 
що можна взагалі відкласти. Ця матриця дозволяє вчителям 
збудувати плани та розподілити завдання. Тоді у вас між “треба” і
 “хочу” буде баланс.
Змінити роботу
Якщо людина доходить до третьої стадії, і нічого не допомагає, 
вона змінює роботу. І це буде вже інша сфера, не пов’язана з 
дітьми. На моїй пам’яті, коли доходили до стану повного емоційного 
вигорання, роки зо 2-3 люди ніяк не могли працювати з дітьми. 
Вони викладали для дорослих, студентів, йшли в міністерство 
працювати. Були вчителі, які працювали вдома, щоб не зустрічатися
з людьми – коректорами, літредакторами. 
Робота з дітьми дуже емоційна, тому люди шукають 
сферу, де емоції будуть не так задіяні.

Короткі поради, як боротись з вигоранням



Світлина від Дитячий психолог.

НЕ ВЧІТЬ ДИТИНУ МАЛЮВАТИ! 

10 АРГУМЕНТІВ ВІД АРТ-ТЕРАПЕВТА, ЧОМУ ДИТИНУ 
ДО 8 РОКІВ не варто вчити малювати. 

Цікава стаття арт-терапевта Вікторії Назаревич  про те, яке значення має дитячий малюнок для гармонійного розвитку особистості.

“У становленні людини важливою частиною процесів розвитку 
особистості є розуміння образів, символів і форм, які створюються 
нашою психікою для гармонізації. Те, що дитину починають 
вчити малювати, – це найбільша помилка. Ми закриваємо 
дитині шлях до самопізнання і саморозуміння. 
Адже через свій малюнок набагато легше зрозуміти 
і пізнати себе, що апріорі стає неможливим, коли з самого дитинства 
нас вчать придивлятися до інших.
Звичайно, багато хто скаже, як же дитина повинна бачити речі 
правильної форми і в правильних кольорах. Поняття “правильно” 
саме по собі абстрактне. Адже небо не завжди блакитне, а сонце 
далеко не жовте. Якщо уважно придивитися, то ви і самі побачите 
в небі понад 30 відтінків різних кольорів. Але ваша дитина може цього 
не побачити, якщо з самого дитинства не давати їй вибору побачити 
самій те, що хоче побачити вона сама. Отже, я як психолог майже 
з 16-річним стажем роботи, можу сміливо стверджувати: “вчити 
малювати не можна !!!” А якщо вчити професійно, то в художніх 
школах і після 8 років.
Наведу ряд аргументів, чому вчити малювати дитини 
до 8 років шкідливо:
1.     Колір і форма, лінії на аркуші паперу є способом самовираження 
дитини, і як тільки матуся починає коментувати, що сонечко має 
бути круглим, дивлячись на квадратне сонечко дитини, вона 
тут же знайде інший спосіб самовираження, і це будуть капризи, крики і т.д .
2.     У період дошкільного віку, коли у дитини проходить дуже
 тонкий і важливий етап дорослішання – соціалізація, малюнок 
дасть вам зрозуміти можливі труднощі і переживання з цього 
приводу. Але тільки якщо ви не забороняли малювати дитині те, 
що вона хоче. Наприклад: одна мама, у якої дитина дуже агресивна 
до інших, пишається тим, що завжди забороняла малювати війну 
і бійки. Так ось дитина і принесла все, що мога залишити на 
аркуші паперу, в реальні соціальні відносини зі світом.
3.     Дитина має право на свій сюрреалізм, тому виправляти 
малюнки дитини, пробувати робити їх більш красивими 
або правильними категорично не можна. Якщо дитина звикне 
до такої позиції, то помилки в дорослому житті теж будете виправляти ви.
4.     Кожен випадковий малюнок дитини – це позбавлення від 
негативних станів, емоцій, які вона не змогла висловити, енергії, 
яку нікуди скинути. Тому, коли батьки починають допомагати 
з сюжетами, то несвідомо блокують психологічний канал, за допомогою 
якого дитина може стабілізувати свій психоемоційний стан. Можна 
допомогти дитині з вибором сюжету тоді, коли вона дуже цього 
просить, і то тільки чарівної фразою – «Малюй, що хочеться малювати».
5.     Наступне важливе запитання, яке задають батьки: чим малювати 
дитині? Адже прекрасно мати 64 красивих фломастера, які дають 
дуже чітку і тонку і рівну лінію. Але якщо розглядати малювання 
як форму самодопомоги, то тільки малювання рідкою фарбою, 
яка легко змішується і дає можливість експериментувати 
з формою і різним кольором, та ще воскові олівці, дають 
ефект справжнього терапевтичного простору в малюнку.
6.     Ніколи не критикуйте і не порівнюйте малюнки дитини 
з іншими. Через прийняття продукту творчої діяльності вашого 
малюка ви приймаєте процес його становлення як особистості. 
Адже логіка дитини така: якщо малюнок поганий, значить і я 
для мами погана. Тому не бійтеся перехвалити дитину, адже кожен 
малюнок – це частинка прояву душі вашого маленького дива, 
його індивідуальності й неповторності.
7.     Важливо зауважити, що процес малювання для дітей – 
це спосіб самопізнання, і дуже важливо не втрачати такий 
важливий психологічний і педагогічний інструмент, як 
малюнок. Прості запитання до дитини: “Хто намальований 
на малюнку? Який він? Що він робить? В якому він настрої?” 
– Дають можливість батькам заглянути в душу дитини і 
побачити можливі проблеми.
8.     Світ фантазій і казок, який відбивається на малюнку, розкриває 
для дитини нові горизонти власної уяви, і це дуже значуща сфера 
життєдіяльності дитини. Якщо батьки постійно повертають 
дитину в сувору реальність, це значно зменшує здатність 
фантазувати у дітей, збіднюється інтелектуальний розвиток 
особистості, знижуються можливості креативного, образного 
мислення. Але ж самі подумайте: перед тим, як чомусь з’явитися 
в реальності, це щось з’являється у когось в фантазії. 
Не вбивайте в своїй дитині творця!
9.     Важливо сказати те, що сама дитина починає пишатися 
собою, коли бачить продукти своєї творчості в малюнках,
 що є найкращим засобом для психологічної профілактики 
невротичних розладів особистості, тривог, страхів і низької 
самооцінки. Я як ви будете пишатися ви своєю дитиною, 
ні в казці сказати, ні пером описати.

10.  Малюнок є найпершою формою самовираження людства 
і найдавнішим засобом соціалізації. Наскальні малюнки передають 
нам весь шлях розвитку суспільства і цивілізації, так дайте ж 
своїй дитині пройти свій шлях розвитку в малюнках.

Світлина від Дитячий психолог.


НОРМА ЧИ ПАТОЛОГІЯ – ДЕ МЕЖА? 

5 ОСНОВНИХ ОЗНАК ПОРУШЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНОГО РОЗВИТКУ ДИТИНИ

особливі діти

Психіатр – це, мабуть, останній лікар на прийом до якого записують батьки своїх дітей. Запідозривши невідповідність розвитку у дитини, мами та тата поспішають відвідати педіатрів, невропатологів, неврологів, а до психіатрів приходять часто коли вже втрачений дорогоцінний час. Чому? Мабуть, тому що страшно, батьки якомога довше відтягують момент постановки діагнозу…Дивна поведінка дітей може сприйматися батьками, як впертість, списуватись на риси характеру, темперамент, спадковість поведінки одного з батьків.Насправді, вчасне втручання в розвиток дитини може допомогти «вивести» її в норму.Тому дуже важливо діагностувати відхилення якомога раніше.Нижче наведені симптоми, які можуть вказувати на порушення в психологічному розвитку дитини вже з 1 року. Наявність їх – привід звернути увагу і провести додаткове обстеження.1. Відсутність слів. В нормі дитина від року до 1,5 повинна говорити 8-10 слів. Слова можуть бути не чіткими, але вони точно повинні для дитини щось означати. Насторожити повинні і постійні викрики окремих звуків.2. Неадекватна емоційна реакція. Дитині тяжко розпізнати емоції і настрій. На посмішку мами дитина не реагує посмішкою, сердитий вираз маминого обличчя у дитини не викликає сум, розчарування, плач, страх. Неадекватна реакція на небезпеку (відсутність страху), відсутність тривожності в спілкуванні з незнайомими. Неадекватне вираження агресії та гніву. Аутоагресія.3. Відсутність контакту. Дитина не виконує простих прохань (принести іграшку, віднести рушник і т. д.). Як наслідок з нею дуже складно домовитись. Розмовляючи з дитиною, іноді може скластись враження ніби вона дивиться крізь вас, відсутній зоровий контакт.4. Неадекватна поведінка – різкі рухи, тремор, тіки, рухи, які постійно повторюються.5. Фантазії, схожі на галюцинації. Досвідчений психолог чи психіатр допоможе визначити, де фантазія, а де ознака психічного розладу.Нехай ваші діти ростуть здоровими! І пам’ятайте – завжди краще виключити діагноз, ніж втратити дорогоцінний час. Дитячий практичний психолог, Анна Луньова.


Світлина від НеБийДитину.

РЕСУРСНА ТЕХНІКА "МІСЦЕ СИЛИ"

від психолога Antonina Oksanych.
🍀 1. Пригадайте 5 найсвітліших спогадів вашого дитинства, 
пов’язаних з родиною, домом та природою.
🍀 2. Візьміть аркуш паперу та детально опишіть кожен 
з цих спогадів: скільки вам років, хто поряд, які у вас емоції, 
відчуття у тілі, які кольори, запахи і звуки навкруги. 
Пригадайте найменші деталі.
🍀 3. Відчуйте спокій та радість у своєму тілі.
Не поспішайте. Ці спогади - місце вашої сили.
🍀 4. Повторіть щось із цих спогадів у вашому житті зараз, 
для себе і для ваших дітей. Дітям можна розказати про свої 
спогади та розділити з ними свої емоції: це може бути гра, 
смак, відчуття, відкриття або просто теплі обійми...
(Розділити спогади можна і з іншими близькими людьми).
Усім підтримки й ресурсу щодня! 

ДО ДНЯ МАТЕРІ


Світлина від Соломія Українець.

За день до свого народження дитина запитала у Бога:
- Кажуть, завтра мене посилають на Землю. Як же я буду там жити, 
адже я така мала і беззахисна?
Бог відповів:
-Я подарую тобі ангела, який буде чекати тебе і піклуватися про тебе.
Дитина задумалася, потім сказала знову:
-Тут, на Небесах, я лише співаю і сміюся, цього достатньо мені для щастя.
Бог відповів:
Твій ангел співатиме, і посміхатися тобі, ти відчуєш його любов і будеш 
щасливою.
-Але як же я буду розуміти людей, адже я не знаю їхньої мови? - 
запитала дитина, пильно дивлячись на Бога.
Бог посміхнувся і відповів:
-Твій ангел буде говорити тобі найпрекрасніші і солодкі слова, які ти 
коли-небудь почуєш, і спокійно і терпляче він навчить тебе розмовляти.
- А що мені робити, якщо я захочу звернутися до тебе?
Бог м'яко торкнувся дитячої голівки і сказав:
-Твій ангел складе твої руки разом і навчить тебе молитися.
Потім дитина запитала:
-Я чула, що на Землі є зло. Хто захистить мене?
- Твій ангел захистить тебе, навіть ризикуючи власним життям.
- Мені буде дуже сумно, тому що я не зможу більше бачити тебе ...
- Твій ангел розповість тобі про мене все і покаже шлях, як 
повернутися до мене. Так що я завжди буду поруч з тобою.
У цей момент на Небесах панувала тиша, але з Землі вже стали 
доноситися голоси ... і дитина в поспіху запитала:
- Господь, перш ніж я покину тебе, скажи ж мені, як звуть мого ангела?
- Його ім'я не має значення. Ти будеш просто називати його Мама.
Любіть своїх дітей, будьте завжди для них Ангелами-хранителями ...


Світлина від Чай з лимоном.


Буває, що дитячі казки наповнені набагато більшим змістом, ніж здається

Клайв Льюїс писав: «Коли-небудь ти доростеш до такого дня, коли знову почнеш читати казки». І це зрозуміє кожен дорослий, взявши в руки дитячу книгу. Буває, що дитячі казки наповнені набагато більшим змістом, ніж здається. Їх можна перечитувати багато разів, і кожного разу знаходити щось нове і ще більш глибоке.

І.Д. Фарбаржевіч «Ялинове яблуко»














— Як добре, що ти прийшов, синку! – 

зрадів Старий Лис. — Я спік пиріг з суничного варення. Будемо пити чай.— Правда, ми майже щасливі?! – сказало Лисеня.— Правда, мій дорогий! Адже щастя – це коли всі вдома!Сергій Козлов «Падав дрібний сніжок. Була відлига»








А ввечері, коли пили чай, Ведмедик сказав:— Ще б пак! – підхопив Заєць.А Їжачок думав:«Не може ж бути, щоб все було погано і погано – коли-небудь обов’язково має бути добре!»— Не знаю коли, але коли-небудь обов’язково буде краще.













Марджері Вільямс «Вельветовий Кролик»

— Ти тільки тоді стаєш Справжнім, – внушав вельветовому Кролику мудрий старий Шкіряній Кінь,  якщо хтось довго-довго любить тебе. Не просто грає з тобою, а ДІЙСНО любить.— А це боляче? – спитав Кролик.— Іноді, – відповів Шкіряний Кінь, тому що завжди говорив тільки правду. — Але якщо ти Справжній, ти готовий стерпіти біль.— А як це відбувається? Раз і готово, немов тебе завели ключиком. чи поступово?— Поступово, – сказав Шкіряний Кінь. — Ти ж стаєш Справжнім. На це потрібно багато часу. 

Тому це так рідко відбувається з тими, хто багато свариться, не мириться або вимагає до себе особливого ставлення. Зазвичай, буває так до того часу, коли ти стаєш Справжнім, у тебе вже потерта шерсть, вивалюються очі, бовтаються кінцівки, і взагалі у тебе дуже жалюгідний вигляд. Але це не має жодного значення,тому що той, хто став Справжнім, не може бути потворним.                                                            Хіба що в Хіба що в очах тих, хто нічого не розуміє.

М/ф «Зимова казка»


— Що ти тут робиш? – запитав Ведмедик.
— Довго?Всю зиму. Я, як дізнався, що ти 
об’ївся снігом – відразу перетягнув всі свої 
припаси до тебе…— І всю зиму ти сидів 
біля мене на табуретці?— Так, я поїв тебе 
ялиновим відваром і прикладав до живота 
сушену травичку…— Не пам’ятаю, – сказав 
Ведмедик.— Ще б пак! – зітхнув Їжачок. 
— Ти всю зиму говорив, що ти – сніжинка. 
Я так боявся, що ти розстанеш до весни…
— Чекаю, коли ти одужаєш, – відповів Їжачок.

І. Д. Фарбаржевіч 

«Казки маленького лисеняти»















— Лисеня, – сказало лисеня лисенятку, — ти пам’ятай, будь ласка, якщо тобі важко, погано, сумно, навіть якщо там інші зірки або всі ходять на голові. Тому що печаль одного лисеняти, розділена на двох лисенят – це ж зовсім не страшно. А коли тебе тримає за лапу інша лапа – яка різниця, що там ще є в світі? страшно, чи ти втомився – то просто простягни лапу. І я протягну тобі свою, де б ти не був, 

Сергій Козлов, «Їжачок в тумані»





















— Я обов’язково, ти чуєш? Я обов’язково, — сказав Ведмедик. Їжачок кивнув.— Я обов’язково прийду до тебе, що б не трапилося. Я буду біля тебе завжди.Їжачок дивився на Ведмедика тихими очима і мовчав.— Ну що ти мовчиш?— Я вірю, — сказав Їжачок.

Так було щовечора в цю ясну холодну осінь. І кожен вечір Їжачок з Ведмежам збиралися то у Їжачка, то у Ведмедика і про щось говорили. Ось і сьогодні Їжачок сказав Ведмежаті:– Як все-таки добре, що ми один в одного є!Ведмедик кивнув.– Ти тільки уяви собі: мене немає, ти сидиш один і поговорити ні з ким.– А ти де?– А мене немає.– Так не буває, – сказав Ведмедик.– Я теж так думаю, – сказав Їжачок. – Але раптом ось – мене зовсім немає. 

Ти один. Ну що ти будеш робити?– Піду до тебе.– Куди?– Як – куди? Додому. Прийду і скажу: «Ну що ж ти не прийшов, Їжачку?» А ти скажеш…– От дурний! Що ж я скажу, якщо мене немає?– Якщо немає вдома, значить, ти пішов до мене. Прибіжу додому. А-а, ти тут! І почну…– Що?– Лаяти!– За що?– Як за що? За те, що не зробив, як домовилися.– А як домовилися?– Звідки я знаю? 

Але ти повинен бути або у мене, або у себе вдома.– Але мене ж зовсім немає. Розумієш?– Тоді ти пішов куди-небудь і ще не повернувся. Я побіжу, обшукаю весь ліс і тебе знайду!– Ти все вже обнишпорив, – сказав Їжачок. – І не знайшов.– Побіжу в сусідній ліс!– І там немає.– Переверну все догори дном, і ти знайдешся!– Немає мене. Ніде немає.– Тоді, тоді… Тоді я побіжу в поле, – сказав Ведмедик. – І закричу: «Ї-жа-а-а-чо-о-ок!», і ти почуєш і закричиш: «Ведмежа-а-а-тко!..» Ось.– Ні, – сказав Їжачок. – Мене ні крапельки немає. Розумієш?– Що ти до мене причепився? – розсердився Ведмедик. – Якщо тебе немає, то і мене немає. Зрозумів?…

За матеріалами: fit4brain.com
Світлина від Florence Centre.

🤓Як зберегти своє психічне здоров’я під час карантину🤓

На події у світі і країні кожен реагує по своєму. Це добре,що почався процес поступового знаття обмеженьПроте все ще є достатня кількість людей, у яких інформація щодо поширення вірусу та вимушених обмежень викликає тривогу і стрес.

Все минає. За темрявою настає світанок. Рано чи пізно
будь-яка ситуація змінюється. Звісно, хочеться аби все
скоріше минуло. Але одного нашого бажання для цих змін
замало. Просто потрібно чекати.

Інформаційна гігієна. Якщо вам стає зле після новин –
не читайте їх, не дивіться та не обговорюйте. Той мінімум
новин, який потрібен (які є послаблення, де ще діють
обмеження тощо) знайде вас сам. Обирайте лише факти
у скороченому вигляді. Попросіть рідних та близьких при
вас на такі теми не говорити. Це ваш спокій та безпека.

Дихайте. Дихання найефективніший метод саморегуляції
при стресі. Фіксуйте свою увагу саме на процесі. Уявіть весь
шлях повітря до ваших легень та його зворотній шлях.

Зафіксуйте події, що повертають вас у стан спокою.
Наприклад, щоп’ятниці ви спілкуєтесь з подругою (другом)
телефоном; ви продовжуєте працювати; поруч з вами
ваші рідні; щовечора перед сном ви вмикаєте музику тощо.
Це ті маленькі ритуали, які допоможуть вам повертатися
у стан спокою і відчувати себе тут і зараз.

Не приймайте імпульсивних рішень. Намагайтесь
зупинитись і зрозуміти, що ви можете контролювати,
а що ні. Візьміть емоції під контроль – не треба
відразу бігти, метушитись, щось робити. Візьміть
для себе паузу. «Переспіть» з цією думкою.

Зберігайте особистий простір. Дуже важливо часом
побути на самоті та у тиші. Поясніть рідним, чому це так
важливо для вас. Складіть графік користування кімнатами,
аби кожен мав можливість побути один на один з собою.
Або використайте палатку чи змайструйте шалаш для
усамітнення. Повісьте табличку «Не турбувати!».
Поторбуйтесь, аби всі розуміли, що перебувати там
важливо не тому, що хтось не любить родину,
а щоб відпочити та зібратись думками.

Висипляйтесь. Самоконтроль, увага і пам’ять - все
це зменшується, якщо ви мало спите. Позбавлення сну
викликає збільшення гормонів стресу навіть при
відсутності стресової ситуації.


Світлина від Оксани Волянюк.
Уміння дитини визначати, коли їй дійсно потрібна стороння допомога, 
а коли вона може впоратися самостійно, – одна з найважливіших 
навичок, які ми повинні придбати в ранньому віці. 
Багато батьків випереджають потреби своїх дітей,
 наприклад, допомагаючи їм з домашнім завданням,
 яке вони цілком могли б зробити самі. У дорослому житті 
такі люди потім насилу беруться за нову для них роботу, 
побоюючись невдач.

Світлина від Дитячий психолог.

ПРО НАЙВАЖЛИВІШЕ...
Світлина від Комікси українською.


Щасливі люди п’ють ранками каву.
Просто сідають за чашку і п’ють.
Читають газети, гортають рекламу.
І як не звучало би - просто живуть.
Заводять собаку, подорожують.
Купують журнали і ходять в кіно.
І в будь-якій справі відкриють і чують.
Коли хтось постукає в їхнє вікно.
Гуляють із дітьми, підкорюють парки.
Долають вершини і довгі шляхи.
Й коли постаріють - читають Ремарка.
І інші хороші і добрі книжки.
Втішаються днями у різну погоду.
І ще би сказати про головне,
Що в цьому усьому дякують Богу.
За справді круте існування своє.
І хай все проходить, як дощ або злива.
Та все ж пригадайте це слово колись:
Я впевнений, ви неодмінно щасливі!
Як робите щось з цих маленьких дрібниць!
© Bogus Fesyk

Світлина від Tata Krylata.





Орієнтири для вибору професії
На що потрібно звернути увагу 
при виборі майбутньої професії

Вибір майбутньої спеціальності частенько 
викликає палкі суперечки батьків і дітей. 
Адже батьки впевнені, що вони краще 
знають життя, а діти хочуть обирати 
самостійно, оскільки це їхнє майбутнє. 
Хто б не виграв у цій вічній суперечці, 
результат часто не задовольняє 
ні дітей, ні батьків…
Варіантів розвитку подій зазвичай два: 
або батьки все ж примушують вступити 
на обрану ними спеціальність, і дитина 
нидіє на нецікавих парах, потім довго 
не може знайти роботу (оскільки 
не має хисту до отриманої спеціальності), 
зрештою знаходить щось абсолютно 
не пов'язане з її спеціальністю і все 
життя не може пробачити цього 
батькам. Або батьки виконують 
примху дитини, і з'являється черговий 
економіст, якому немає роботи, 
оскільки попит на цю спеціальність 
в декілька разів менший за пропозицію. 
І в цьому випадку вона знайде роботу 
(переважно також не пов'язану зі 
спеціальністю в дипломі), але тепер 
будуть незадоволені батьки, на чиї 
кошти дитина навчалася. Для того, 
щоб цього не сталося, варто 
прислухатися до порад фахівців.

Поради абітурієнтам

1. Краще визначитися з вибором професії 
заздалегідь, а не перед дверима 
приймальної комісії. Тим більше варто 
дізнатися якомога більше про майбутню 
спеціальність. Адже нерідко абітурієнти, 
які хочуть стати журналістами, основною 
причиною свого вибору називають 
бажання: "щоб по телевізору показували", 
і зовсім не знають, що робота журналіста 
складна, емоційно важка, а іноді навіть 
небезпечна для здоров'я і життя. 
Абітурієнти, які подають документи на 
економічні факультети, зазвичай уявляють 
собі статус і гроші, а не тяжку роботу 
з цифрами, паперами, звітами. Не полінуйтеся, 
попросіть знайомих чи родичів, які 
працюють за фахом, про який ви мрієте, 
розповісти або показати, що саме і як 
вони роблять. Відвідайте дні відкритих 
дверей у вузах.

2. При виборі майбутньої професії 
не орієнтуйтеся лише на її престижність. 
Юристи, банкіри, економісти, фінансисти 
дійсно залишаються лідерами серед 
престижних професій, але ринок праці 
ними вже давно переповнений. Тож, 
з позиції перспективи, ви можете 
залишитись з гарним дипломом, 
але без роботи.

3. Не думайте, що ті люди, які отримали 
престижну професію, але нині сидять
 без роботи, просто невдахи, а з вами 
буде по-іншому. З кожним роком 
роботодавці стають все більш вибагливими 
і на ринку праці виживе лише той, хто, 
крім звичайного вузівського диплому, 
має ще безліч умінь і знань.

4. Не відвертайтеся від "непрестижних" 
професій, дотримуючись стереотипу 
про них, як про "чорну" і низькооплачувану 
роботу. Представники робітничих професій 
сьогодні на вагу золота. Відповідно й 
зарплатня у гарних фахівців у цій сфері 
іноді навіть вища, ніж у деяких 
"престижних" спеціалістів.

5. Продивляйтеся оголошення 
роботодавців та зверніться за 
рекомендаціями до центрів зайнятості 
(до речі, в них щороку проводяться 
"Дні кар'єри", на яких можна дізнатися 
все необхідне про вузи, актуальні 
на ринку праці професії, вимоги 
роботодавців тощо). Вони допоможуть 
вам зрозуміти, чи потрібна на ринку 
праці спеціальність, на вивчення 
якої ви хочете потратити 5 років. 
Якщо ви взагалі не уявляєте, яку 
спеціальність обрати, краще зверніться 
до фахівців місцевого центру зайнятості.
Поради батькам
1. Не намагайтеся нав'язати дитині те, 
чого ви колись хотіли, але не досягли. 
Якщо ви все життя хотіли бути 
стюардесою, а стали бухгалтером, 
це не означає, що ваша дитина 
повинна втілити в життя вашу мрію. 
Пам'ятайте, що у неї є свої власні плани 
та мрії, з якими потрібно і варто 
рахуватися. Не варто також змушувати 
нащадків йти вашими слідами, навіть 
якщо у вашій родині усі до сьомого 
коліна були вчителями чи лікарями.

2. Не тисніть на дитину, якщо вважаєте 
її вибір майбутньої професії невдалим. 
Краще допоможіть їй розібратися, 
чи справді вона розуміє, чим буде 
займатися в майбутньому. Адже 
нерідко, обираючи професію, дитина 
керується стереотипами, прикладами 
кумирів тощо.

3. Якщо ваша дитина і досі чітко не знає, 
ким хоче бути, допоможіть їй виявити те, 
до чого у неї найбільше лежить душа, 
"гуманітарій" вона чи "технар", творча 
особистість чи прагматик. Не можете 
визначити самотужки - скористайтеся 
послугами психолога або профорієнтатора 
при центрах зайнятості.

4. Не бійтеся, якщо вибір вашої дитини 
припаде на непрестижну, непопулярну 
чи неінтелігентну професію. Якщо, 
наприклад, ваш син марить автомобілями, 
то, можливо, краще дозволити йому 
здобути фах автослюсаря чи автомеханіка. 
Адже коли людина займається улюбленою 
справою, вона завжди досягає успіху. 
І цілком ймовірно, що в майбутньому
 ваш син стане власником автосалону, 
і буде неймовірно вам вдячний за те, 
що ви не зробили його юристом, може
й непоганим, але байдужим до своєї роботи.



















































2 коментарі:

  1. Моє свідчення Привіт усім. Я тут, щоб засвідчити, як я отримав свою позику у містера Бенджаміна після того, як я кілька разів звертався до різних позикодавців, які обіцяли допомогти, але вони ніколи не видавали мені позику. Поки мій друг не познайомив мене з містером Бенджаміном Лі, пообіцяв мені допомогти, і справді він зробив, як і обіцяв, без жодних затримок. позику і змінив моє переконання. Я не знаю, чи потребуєте Ви якимось чином справжньої та термінової позики, будь ласка, зв’яжіться з паном Бенджаміном через WhatsApp + 1-989-394-3740 та його електронну адресу: 247officedept@gmail.com дякую.

    ВідповістиВидалити
  2. Всім привіт, доброго дня! Яка гідна організація - це масонство, я один з агентів, посланих первосвящеником, щоб привезти якомога більше тих, хто зацікавлений побачити лайта і стати членом масонства, я - бізнесмен, я зараз володію компаніями по всьому світу глобус, щоб коротко розповісти, я колись був схожий на вас, який читає це повідомлення, я навіть не міг прогодувати сім’ю, яким було таке життя, щоб жити я бідно, поки не побачив можливість стати членом великого масонства Ми з сім’єю скористалися моїми шансами, і я вже чотири роки, і мені приємно бути членом сім’ї, і більша частина цього полягає в тому, що ми не втягуємо себе в щось демонічне, а ти не не треба цього боятися, масонство-це не афера, це змушує ваш бізнес/ кар’єру розвивати ці та багато інших переваг, тому, якщо вам це цікаво, надішліть електронну пошту; info.masonic.oregon@email.cz або WhatsApp; +31687329133

    ВідповістиВидалити